Анекдоти №107

— Я зараз випишу вам таблетки, прийматимете їх п’ять разів на день після їди.
— Лiкарю, де я візьму стільки їди?

**

В одного пастуха запитали:

— Як вам удалося дожити до 120 років?

— По-перше, я працюю на свіжому повітрі. А по-друге, вже сто десять років я кричу на баранів, а не навпаки!

* * *

— Дівчино, я просив хлористий кальцій, а ви мені дали ціаністий калій. Що мені робити?

— Доплатiть у касу дві гривні.

* * *

— Алло! У мене у ванній iз крана тече вода.

— А що має текти?

— Судячи з оплати по квитанції — «Хеннесі».

* * *

— Фімо, сходи по хліб! Я приготувала фіш, запекла курочку, відкрила банку чорної ікри і нарізала ковбаску!

Фіма біжить у магазин, прибiгає додому і запитує:

— А де це все, Саро?

— А ти хотів, щоб я з балкона перед усіма кричала: «Купи хліба, нам суп ні з чим їсти»?

 


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...