Анекдоти №107

— Я зараз випишу вам таблетки, прийматимете їх п’ять разів на день після їди.
— Лiкарю, де я візьму стільки їди?

**

В одного пастуха запитали:

— Як вам удалося дожити до 120 років?

— По-перше, я працюю на свіжому повітрі. А по-друге, вже сто десять років я кричу на баранів, а не навпаки!

* * *

— Дівчино, я просив хлористий кальцій, а ви мені дали ціаністий калій. Що мені робити?

— Доплатiть у касу дві гривні.

* * *

— Алло! У мене у ванній iз крана тече вода.

— А що має текти?

— Судячи з оплати по квитанції — «Хеннесі».

* * *

— Фімо, сходи по хліб! Я приготувала фіш, запекла курочку, відкрила банку чорної ікри і нарізала ковбаску!

Фіма біжить у магазин, прибiгає додому і запитує:

— А де це все, Саро?

— А ти хотів, щоб я з балкона перед усіма кричала: «Купи хліба, нам суп ні з чим їсти»?

 


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!