Анекдоти №107

— Я зараз випишу вам таблетки, прийматимете їх п’ять разів на день після їди.
— Лiкарю, де я візьму стільки їди?

**

В одного пастуха запитали:

— Як вам удалося дожити до 120 років?

— По-перше, я працюю на свіжому повітрі. А по-друге, вже сто десять років я кричу на баранів, а не навпаки!

* * *

— Дівчино, я просив хлористий кальцій, а ви мені дали ціаністий калій. Що мені робити?

— Доплатiть у касу дві гривні.

* * *

— Алло! У мене у ванній iз крана тече вода.

— А що має текти?

— Судячи з оплати по квитанції — «Хеннесі».

* * *

— Фімо, сходи по хліб! Я приготувала фіш, запекла курочку, відкрила банку чорної ікри і нарізала ковбаску!

Фіма біжить у магазин, прибiгає додому і запитує:

— А де це все, Саро?

— А ти хотів, щоб я з балкона перед усіма кричала: «Купи хліба, нам суп ні з чим їсти»?

 


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.