На продуктових ринках — весняний цінопад!

 Експерти кажуть, низькі ціни на «борщовий набір» протримаються до кінця весни:  овочесховища заповнені, товар не йде на експорт, пише «Високий Замок».

У перші дні Великого посту на ринках — попит на печериці та овочі. Шампіньйони подорожчали на дві-три гривні, в середньому кілограм коштує 34−36 гривень (у супермаркетах — 40−42 гривні). Печериці “з розкритими капелюшками”, які втратили товарний вигляд, можна придбати на ринку по 25−27 гривень, гливи — 35.

У м’ясному секторі ринку продавці не сумують, бо торг з настанням посту майже не знизився. Деякі господині завчасно купують м’ясні вирізки для святкової  шинки, тримають їх у морозильній камері аж до Пасхи. Ціни на м’ясо трохи знизилися. Вартість м’яса залежить від дня: у будні — дорожче, наприкінці тижня (п’ятниця-субота) — дешевше. З понеділка по четвер хорошу телятину без кістки можна купити по 120 гривень за кілограм, а у п’ятницю-суботу — по 75−100. За кіло свинини правлять 70−75 гривень. На двадцять гривень подешевшало сире сало. Зараз кіло можна купити по 30 гривень (раніше було і по 50),  шпондер — 48−50 (кілька тижнів тому коштував 55 гривень).

Покупців на ринку не бракує. Хоча ціни на “борщовий набір” приємні (на відміну від кінця січня, коли більшість продавців робили так звану “націнку на мороз”), дехто намагається випросити гривню знижки. Продавці йдуть на це лише тоді, коли в них купують принаймні три кіло капусти чи буряку. Капуста — 4 гривні за кілограм. Морква, буряк  — 5 гривень за кілограм, редька — 10, картопля — шість, гарбуз — 15, цибуля — 8 гривень. Кіло домашнього часнику — 80 гривень, а привезений з Китаю — 100. Болгарський перець — 90, помідори з Туреччини — 40, сокальський огірок — 58. Упаковка різних салатів з Польщі — 40 гривень, запакована головка броколі (заважує близько півкілограма) — 35 гривень.

У молочному відділі ринку покупці налягають на домашній сир. Пропозиції цього товару чимало. За кілограм просять 60 гривень. “Деякі бабці хитрують — беруть у кіосках фермерський сир по 45−50 гривень і продають його як свій домашній продукт за 60”, — нарікає 50-річна пані Юлія.

Літр густої  сметани — 40 гривень, півторалітрова пляшка молока — 20. На дві гривні подешевшали домашні яйця. Зараз за десяток просять 30 гривень. У супермаркеті можна придбати по 24 гривні. В окремі дні деякі супермаркети влаштовують акцію — яйце по 1,70, але воно мале…

За кіло грейпфрутів правлять  25, сицилійський апельсин — 35, апельсин — 30, банан — 28, хурма — 65−68, гранат — 60, яблука — 14 (трохи «зім’яті» продають  по 10 гривень за кіло), ківі — 40.

Коментар  

Тетяна ГЕТЬМАН, незалежний експерт плодово-овочевого ринку Східної Європи

До кінця весняного сезону “борщовий набір” не подорожчає, бо на це немає економічних чинників. По-перше, пропозиція доволі висока, овочесховища заповнені, бо торік господарства розширили площі посадок. Після Пасхи фермери можуть відкрити сховища, ціни ще більше  “просядуть”. По-друге,  овочі “борщового набору” Україна не імпортує та не експортує. Уся пропозиція йде на внутрішній ринок, і ціни низькі. Сьогодні фермери відпускають цибулю по 2−2,5 гривні. А ось вартість картоплі трохи зросла, у комерційних господарствах виробництво “другого хліба” знизилося. На гуртових ринках кіло картоплі коштує 4−4,30 гривні.


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...