На продуктових ринках — весняний цінопад!

 Експерти кажуть, низькі ціни на «борщовий набір» протримаються до кінця весни:  овочесховища заповнені, товар не йде на експорт, пише «Високий Замок».

У перші дні Великого посту на ринках — попит на печериці та овочі. Шампіньйони подорожчали на дві-три гривні, в середньому кілограм коштує 34−36 гривень (у супермаркетах — 40−42 гривні). Печериці “з розкритими капелюшками”, які втратили товарний вигляд, можна придбати на ринку по 25−27 гривень, гливи — 35.

У м’ясному секторі ринку продавці не сумують, бо торг з настанням посту майже не знизився. Деякі господині завчасно купують м’ясні вирізки для святкової  шинки, тримають їх у морозильній камері аж до Пасхи. Ціни на м’ясо трохи знизилися. Вартість м’яса залежить від дня: у будні — дорожче, наприкінці тижня (п’ятниця-субота) — дешевше. З понеділка по четвер хорошу телятину без кістки можна купити по 120 гривень за кілограм, а у п’ятницю-суботу — по 75−100. За кіло свинини правлять 70−75 гривень. На двадцять гривень подешевшало сире сало. Зараз кіло можна купити по 30 гривень (раніше було і по 50),  шпондер — 48−50 (кілька тижнів тому коштував 55 гривень).

Покупців на ринку не бракує. Хоча ціни на “борщовий набір” приємні (на відміну від кінця січня, коли більшість продавців робили так звану “націнку на мороз”), дехто намагається випросити гривню знижки. Продавці йдуть на це лише тоді, коли в них купують принаймні три кіло капусти чи буряку. Капуста — 4 гривні за кілограм. Морква, буряк  — 5 гривень за кілограм, редька — 10, картопля — шість, гарбуз — 15, цибуля — 8 гривень. Кіло домашнього часнику — 80 гривень, а привезений з Китаю — 100. Болгарський перець — 90, помідори з Туреччини — 40, сокальський огірок — 58. Упаковка різних салатів з Польщі — 40 гривень, запакована головка броколі (заважує близько півкілограма) — 35 гривень.

У молочному відділі ринку покупці налягають на домашній сир. Пропозиції цього товару чимало. За кілограм просять 60 гривень. “Деякі бабці хитрують — беруть у кіосках фермерський сир по 45−50 гривень і продають його як свій домашній продукт за 60”, — нарікає 50-річна пані Юлія.

Літр густої  сметани — 40 гривень, півторалітрова пляшка молока — 20. На дві гривні подешевшали домашні яйця. Зараз за десяток просять 30 гривень. У супермаркеті можна придбати по 24 гривні. В окремі дні деякі супермаркети влаштовують акцію — яйце по 1,70, але воно мале…

За кіло грейпфрутів правлять  25, сицилійський апельсин — 35, апельсин — 30, банан — 28, хурма — 65−68, гранат — 60, яблука — 14 (трохи «зім’яті» продають  по 10 гривень за кіло), ківі — 40.

Коментар  

Тетяна ГЕТЬМАН, незалежний експерт плодово-овочевого ринку Східної Європи

До кінця весняного сезону “борщовий набір” не подорожчає, бо на це немає економічних чинників. По-перше, пропозиція доволі висока, овочесховища заповнені, бо торік господарства розширили площі посадок. Після Пасхи фермери можуть відкрити сховища, ціни ще більше  “просядуть”. По-друге,  овочі “борщового набору” Україна не імпортує та не експортує. Уся пропозиція йде на внутрішній ринок, і ціни низькі. Сьогодні фермери відпускають цибулю по 2−2,5 гривні. А ось вартість картоплі трохи зросла, у комерційних господарствах виробництво “другого хліба” знизилося. На гуртових ринках кіло картоплі коштує 4−4,30 гривні.


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.