Гроші… в землю

Дрібним аграріям Тернопільщини пропонують гроші для весняно-польових робіт

На Тернопільщині розпочали впроваджувати пілотний проект Групи Світового банку – «Аграрні розписки».

Оскільки, наша область позиціонує себе як аграрна, проекту прогнозують успішне майбутнє.

 «Вже є шість домовленостей щодо підписання розписок між постачальником продукції і фермерами. Залишається лише реєстрація в нотаріусів і можна приступати до сезону польових робіт.», – розповідає beztaby.te.ua директор департаменту агро-промислового розвитку ТОДА Віталій Луй.

На думку чиновників, будь-який новий спосіб фінансування аграріїв – корисний, адже з податковими змінами, їм доведеться повністю сплачувати ПДВ.

IFC (Міжнародна фінансова корпорація) за перший рік впроваддження Проекту на Тернопіллі прогнозує об’єм розписок сумою 30 млн грн.

 «Обмежень немає. Будь-який фермер, що має зареєстровану землю, може брати участь і дати в заставу свій майбутній врожай. Суттєва перевага фінансових розписок – майбутній врожай не потрібно страхувати», – підкреслює Віталій Луй.

Щоб скористатись цією можливістю і укласти розписку, то слід звернутись в банк-партнер (в Тернополі це AP-bank), а також необхідна інформація є на сайті ТОДА.


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...