ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №106

Є слово, здатне творити дива. Перетворювати ненависть на любов, ворожнечу на дружбу, руїни на майданчик для будівництва чогось нового. Це слово – пробач… Але як же непросто буває вимовити це слово…

Ніщо не може так обтяжувати, як невміння прощати. Ніщо так не дошкуляє, як гострий камінь ненависті, що вдень і вночі живе в серці людини. Агресія руйнує не лише людські взаємини, а й увесь наш світ. Я мрію, щоб кожен солдат, де б він не був, кинув свою зброю на землю і крикнув до існуючого чи уявного ворога: «Прости мені! Я взяв забагато на себе... Я хочу сісти з тобою за один стіл зі спільним хлібом»…

  Пробачити – значить, перестати переживати з приводу скоєного, не згадувати колишні образи, навіть мимоволі або натяком, навіть подумки не продовжувати доводити «ворогу», що він поганий і у всьому неправий. Пробачити – це відпустити біль.

Образа руйнує вашу душу. Тим часом прощення є однією з форм творення. Просіть пробачення і прощайте, не чекаючи на те спеціальних нагод і дат. Бо хоч прощення і не змінює минулого, але вивільняє майбутнє.


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.