ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №106
Є слово, здатне творити дива. Перетворювати ненависть на любов, ворожнечу на дружбу, руїни на майданчик для будівництва чогось нового. Це слово – пробач… Але як же непросто буває вимовити це слово…
Ніщо не може так обтяжувати, як невміння прощати. Ніщо так не дошкуляє, як гострий камінь ненависті, що вдень і вночі живе в серці людини. Агресія руйнує не лише людські взаємини, а й увесь наш світ. Я мрію, щоб кожен солдат, де б він не був, кинув свою зброю на землю і крикнув до існуючого чи уявного ворога: «Прости мені! Я взяв забагато на себе... Я хочу сісти з тобою за один стіл зі спільним хлібом»…
Пробачити – значить, перестати переживати з приводу скоєного, не згадувати колишні образи, навіть мимоволі або натяком, навіть подумки не продовжувати доводити «ворогу», що він поганий і у всьому неправий. Пробачити – це відпустити біль.
Образа руйнує вашу душу. Тим часом прощення є однією з форм творення. Просіть пробачення і прощайте, не чекаючи на те спеціальних нагод і дат. Бо хоч прощення і не змінює минулого, але вивільняє майбутнє.
← Повернутися
