Тернопільського лікаря-депутата взяли на хабарі у 200 тисяч гривень

200 тисяч гривень хабара вимагав у Тернополі головний лікар одного з медичних закладів, а за сумісництвом - депутат Тернопільської обласної ради, за продовження за продовження терміну оренди аптечного приміщення.

Факт отримання коштів задокументували співробітники управління боротьби з економічної злочинністю обласної міліції.  

Нечистому на руку лікарю-депутату загрожує позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

200 тисяч гривень, отримані в якості неправомірно вигоди, вилучено. Посадовця затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.  

Керівник обласної міліції Олександр Богомол розповів деталі операції, повідомив про затримання підозрюваного, але дипломатично замовчав ім’я винуватця події. Як пише видання «за Збручем», астрономічну для звичайних медиків суму, нібито вимагав і отримав головний лікар Тернопільської райлікарні Ігор Вардинець. Підозрюваний є депутатом обласної ради вже не перший термін і активним громадським діячем. Якщо підозри вдасться довести у суді, тернополяни побачать іншу, темну сторону відомого медика. Наразі відомо, що через проблеми зі здоров’ям пана Вардинця утримують не в СІЗО, а у лікарні.

 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.