Анекдоти №106

Виділяти гроші на боротьбу з корупцією — це те саме, що виділяти горілку на боротьбу з пияцтвом.

* * *

Молодята в селі три доби не виходять iз кімнати. Старенька мати каже:

— Дітки, ви, може, поїсте?

— Ми харчуємося плодами кохання.

— Ви тільки шкiрки у вікно не викидайте, а то гуси давляться.

* * *

— Тато, а коли я зможу приходити додому тодi, коли мені захочеться?

— Не знаю, синку, навіть я поки до такого віку не дожив.

* * *

Розгадуючи кросворд, чоловік запитує дружину:

— Перший чоловік, чотири літери?

І отримав несподівану відповідь:

— Сєва.

* * *

На прийом до психолога прийшло подружжя, яке прожило у шлюбі вже 15 років. На запитання психолога, в чому їхня проблема, дружина почала говорити про все, що її не влаштовувало за всі ці роки. Нарешті психолог устав і пристрасно її поцілував.

— Вашій дружині це потрібно хоча б тричi на тиждень. Впораєтеся?

Чоловік задумався, а потім відповів:

— Я можу привозити її сюди по понеділках i середах, але в п’ятницю я граю в гольф!

**

У трамваї жінка довго розглядає чоловіка і нарешті каже:
— Мені здається, ви дуже схожі на Ісуса Христа.
— Ви не перша це помітили. Коли я залазив у трамвай, багато хто говорив: «Господи, куди ви лiзете».

* * *

 У поїзді перед вiдправленням у кожне купе з ввічливою посмішкою заглядає провідниця і запитує:

— Іноземці є?

Скрізь відповідають, що немає. Пройшовши весь вагон, вона виходить у коридор і кричить:

— Колю, вирубай кондиціонер, тут тільки наші!

 * * *

— Дайте мені, будь ласка, траурну стрічку.

— Широку чи вузьку?

— А хіба не все одно?

— Чим ближчий був вам покійний, тим ширшою має бути стрічка.

— Померла тітка, яка позбавила нас спадщини. У вас чорні нитки є?

* * *

Хорошу людину не можуть зіпсувати ні влада, ні гроші. Тому що якщо ви справдi хороша людина, у вас ніколи не буде ні того, ні іншого!

* * *

— Розо Марківно, а що це у вас на ногах такі криві пальці?

— Через переконання.

— Якi переконання?

— Я переконана, що в мене 35-й розмір ноги.

 * * *

— Сьомо, що найголовніше в жіночій красі?

— Рот.

— Форма, колір, величина?

— Головне, щоб він був закритий.

 * * *

— Я вчора за вечір спалила 800 кілокалорій.

— Ой, Розо, я теж хочу, диктуй, я запишу!

— А що записувати? Поставила курку в духовку й забула!

 * * *

 Дружина накинулася на чоловіка, який з’явився додому під ранок:

— Де ти був? Я всю ніч чекала, очей не стулила!

Чоловік втомлено:

— А ти думаєш, я спав?

* * *

— Абраме, ти чого такий задоволений?
— Та відправив тещу на теплоході «Чапаєв». Це, звичайно, не «Титанік», але шанси є.

* * *

Комуналка. Молода жінка купається під душем, а сусід підглядає за нею через скляний верх дверей. Жінка помітила його і кричить:

— Борю, ви що, не бачили голу жінку?

— Я вас благаю. Покладіть на місце моє мило і мочалку, а я піду спокійно доїдати свій борщ!

 * * *

 — І де ти познайомився з такою дівчиною?

— На вулиці під ліхтарем!

— І що, ліхтар тоді не працював?

 * * *

— Ви б бачили, що було на нью-йоркській біржі, коли впав долар!

— Ви б бачили, що було на одеському «Привозі», коли у Борі впало два долари!

 * * *

 — Мойшо, ваша фірма цілий місяць не вивозила сміття з будмайданчика.

— А що ви хочете? Я тільки вчора зміг його продати.

 


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...