Анекдоти №106

Виділяти гроші на боротьбу з корупцією — це те саме, що виділяти горілку на боротьбу з пияцтвом.

* * *

Молодята в селі три доби не виходять iз кімнати. Старенька мати каже:

— Дітки, ви, може, поїсте?

— Ми харчуємося плодами кохання.

— Ви тільки шкiрки у вікно не викидайте, а то гуси давляться.

* * *

— Тато, а коли я зможу приходити додому тодi, коли мені захочеться?

— Не знаю, синку, навіть я поки до такого віку не дожив.

* * *

Розгадуючи кросворд, чоловік запитує дружину:

— Перший чоловік, чотири літери?

І отримав несподівану відповідь:

— Сєва.

* * *

На прийом до психолога прийшло подружжя, яке прожило у шлюбі вже 15 років. На запитання психолога, в чому їхня проблема, дружина почала говорити про все, що її не влаштовувало за всі ці роки. Нарешті психолог устав і пристрасно її поцілував.

— Вашій дружині це потрібно хоча б тричi на тиждень. Впораєтеся?

Чоловік задумався, а потім відповів:

— Я можу привозити її сюди по понеділках i середах, але в п’ятницю я граю в гольф!

**

У трамваї жінка довго розглядає чоловіка і нарешті каже:
— Мені здається, ви дуже схожі на Ісуса Христа.
— Ви не перша це помітили. Коли я залазив у трамвай, багато хто говорив: «Господи, куди ви лiзете».

* * *

 У поїзді перед вiдправленням у кожне купе з ввічливою посмішкою заглядає провідниця і запитує:

— Іноземці є?

Скрізь відповідають, що немає. Пройшовши весь вагон, вона виходить у коридор і кричить:

— Колю, вирубай кондиціонер, тут тільки наші!

 * * *

— Дайте мені, будь ласка, траурну стрічку.

— Широку чи вузьку?

— А хіба не все одно?

— Чим ближчий був вам покійний, тим ширшою має бути стрічка.

— Померла тітка, яка позбавила нас спадщини. У вас чорні нитки є?

* * *

Хорошу людину не можуть зіпсувати ні влада, ні гроші. Тому що якщо ви справдi хороша людина, у вас ніколи не буде ні того, ні іншого!

* * *

— Розо Марківно, а що це у вас на ногах такі криві пальці?

— Через переконання.

— Якi переконання?

— Я переконана, що в мене 35-й розмір ноги.

 * * *

— Сьомо, що найголовніше в жіночій красі?

— Рот.

— Форма, колір, величина?

— Головне, щоб він був закритий.

 * * *

— Я вчора за вечір спалила 800 кілокалорій.

— Ой, Розо, я теж хочу, диктуй, я запишу!

— А що записувати? Поставила курку в духовку й забула!

 * * *

 Дружина накинулася на чоловіка, який з’явився додому під ранок:

— Де ти був? Я всю ніч чекала, очей не стулила!

Чоловік втомлено:

— А ти думаєш, я спав?

* * *

— Абраме, ти чого такий задоволений?
— Та відправив тещу на теплоході «Чапаєв». Це, звичайно, не «Титанік», але шанси є.

* * *

Комуналка. Молода жінка купається під душем, а сусід підглядає за нею через скляний верх дверей. Жінка помітила його і кричить:

— Борю, ви що, не бачили голу жінку?

— Я вас благаю. Покладіть на місце моє мило і мочалку, а я піду спокійно доїдати свій борщ!

 * * *

 — І де ти познайомився з такою дівчиною?

— На вулиці під ліхтарем!

— І що, ліхтар тоді не працював?

 * * *

— Ви б бачили, що було на нью-йоркській біржі, коли впав долар!

— Ви б бачили, що було на одеському «Привозі», коли у Борі впало два долари!

 * * *

 — Мойшо, ваша фірма цілий місяць не вивозила сміття з будмайданчика.

— А що ви хочете? Я тільки вчора зміг його продати.

 


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.