«Не пропонуйте голодному читати вірші!»

Чверть українців не задоволена своїм життям. Психолог пояснює: через те, що не задовольнили базові потреби.

Найбільший стрес українці переживають через воєнні дії на сході та загрозу масштабного вторгнення. А от проблеми у сім’ї турбують їх найменше. Це засвідчили дані опитування, яке провела Соціологічна група “Рейтинг”.

Нестача коштів у переліку щоденних клопотів — лише на четвертому місці. Водночас третина респондентів визнала, що ледве зводить кінці з кінцями. Найбільше бідних на сході, серед старших осіб, жителів села, тих, що мають погане здоров’я і низький рівень освіти. Кожен п’ятий оцінює свої житлові умови як незадовільні. Найкраще дім обставлений у тих, хто має вищу освіту та добре заробляє.

До середнього класу відносить себе половина опитаних. Чверть вважає себе злидарями. Найбільше тих, що ідентифікують себе людьми бідними, на сході та серед осіб старшого віку.

Близько третини респондентів переконані, що у них — престижна професія. Чверть опитаних соромиться зізнатися, ким працює.

Повністю контролюють своє життя 42% опитаних. 19% визнають, що воліють плисти за течією і не приймати самостійних рішень. Найбільше пасивних на сході країни, серед осіб старших 50 років, людей незаможних та респондентів, які мають погане здоров’я.

Третина опитаних повністю задоволена своїм життям. Половина — скоріше задоволена. Чверть — абсолютно незадоволена.

    Українці вже три роки живуть у стані постійного напруження. Лягають спати і не знають, що буде завтра. Не почуваються у безпеці. Це не означає, що у такому стані не можемо творити, любити, будувати хороші стосунки. Але страх “з’їдає” наші сили.

“Є первинні, базові фізіологічні потреби (безпека, їжа, вода, сон), не задовольнивши яких хоча б частково, людина не може перейти до наступного рівня (наприклад, задовольнити соціальну потребу, яка виражається, зокрема, у спілкуванні з друзями, чи найвищу — потребу у самовираженні), — каже «Високому замку» психолог Галина Капшій. — Запропонуйте голодному почитати вірші, і ви почуєте, що він думає з цього приводу. Українці вже три роки живуть у стані постійного напруження. Лягають спати і не знають, що буде завтра. Не почуваються у безпеці. Це не означає, що у такому стані не можемо творити, любити, будувати хороші стосунки. Але страх “з’їдає” наші сили”.

— Багато сімей в Україні переживають труднощі. У декого проблеми ростуть як снігова грудка: захворіла старенька мама, з роботи звільнили, ще й дружина подала на розлучення. Як бути у таких, здавалося б, безнадійних ситуаціях? Де черпати сили?

— У таких випадках важливою є підтримка інших людей. А ще сили можна черпати у маленьких радощах. Піти у театр чи почитати книгу, зайнятися справою, яка приносить задоволення, послухати музику чи піти на прогулянку, посадити квіти на городі (тим більше, що скоро весна), провести час з близькою людиною. Це допоможе трохи відволіктися від проблем і поповнить ваш енергетичний ресурс.

— Як позбутися звички постійно нарікати на своє життя?

 

— Не буває так, щоб ми були постійно щасливими або, навпаки, постійно нещасливими. Якщо ви це розумієте, то у вас не виникатиме відчуття безвиході. Будете знати, що труднощі тимчасові, навчитеся з ними справлятися.

А щодо звички постійно нарікати, є люди, які носяться зі своїми стражданнями як з прапором. Для них роль жертви — звична, почуваються в ній комфортно. Забери у них страждання – і вони не будуть знати, що робити. Змінити їх без їхнього бажання неможливо.

— Як відрізнити, коли у нас лише поганий настрій, а коли вже потрібна допомога психолога?

— Якщо перебуваєте у пригніченому стані протягом кількох днів. Не всміхаєтесь, не хочете йти на роботу…

— Чи можливо самотужки витягти себе з вирви песимізму?

— Багато людей у важких ситуаціях покладаються на Бога, і це добре. Віра часто допомагає нам пережити найгірші часи.

Важливо також навчитися помічати позитивні моменти у житті: сміх дитини, щебетання птахів, перші ранкові промені сонця, наші щоденні успіхи…

Бувають випадки, коли потрібно звернутися за підтримкою до інших людей.

А ще часто буває, що ми почуваємося нещасними, не вміючи цінувати те, що у нас є.

От ви, наприклад, мама-одиночка. Готові своїй дитині небо прихилити, але фінансове становище не дозволяє часто балувати її новими іграшками. Здається, немає у цій ситуації нічого позитивного. А тепер подумайте про матерів, у яких діти хворіють на рак, лежать у лікарні, терплять болючі процедури… Вам 70 років і у вас — проблеми зі серцем? А є 20-річні хлопці, які мерзнуть в окопах на сході і щодня ризикують своїм життям. Ваша квартира давно не бачила ремонту? А уявіть, як живеться безхатькам…


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.