Із сонця та вітру…

Умілець із Запоріжжя виготовив сонячні батареї та повітряний колектор і відмовився від газу й електрики

 Олег Павловський із Запоріжжя власноруч виготовив сонячні батареї та повітряний сонячний колектор для забезпечення приватного будинку електроенергією та теплом.

Відтак раціоналізатор, який мешкає разом з дружиною на вул. Затишній у Шевченківському районі обласного центру, не використовує природний газ та електрику. Умілець із Запоріжжя виготовив сонячні батареї та повітряний колектор і відмовився від газу й електрики, передає Індустріалка.

У новозбудованому будинку Павловські живуть з осені – раніше була трикімнатна квартира. «Ми четвертий рік будуємося: за півроку з товаришем зробили коробку, потім з дружиною – дах, зараз ще йде ремонт, — розповідає 43-річний запорожець. — У нас 150 кв. м. житлової площі і 150 кв. м. займає гараж під будинком, де я займаюся машинами».

До електрики й газу не підключалися, тому що це коштує великих грошей, пояснює Олег Павловський.

«Сонця багато – вирішив збирати дармову енергію для будинку: почитав в інтернеті, що це ефективно працює, — згадує Олег Павловський. – Повітряний сонячний колектор робив практично з відходів, які валяються під ногами: алюмінієві банки, дошки, скло, пінопласт, вата, фольга»

 За словами запорізького раціоналізатора, такий колектор можна зробити за тиждень і вкластися у 1000 гривень.

«Алюмінієві банки пробував збирати сам і просив друзів, але, враховуючи, що я веду здоровий спосіб життя, зрозумів, що це занадто довго і поїхав на прийом, де для мене за тиждень збирали по триста банок по гривні за штуку, — розповідає майстер. – У мій сонячний колектор вмістилося 17 рядів із з’єднаних між собою 221 банки, тоненькі стінки яких швидко нагріваються».

 Повітряний сонячний колектор дозволяє підтримувати тепло у будинку і суттєво зменшити використання дров для опалення, пояснює Олег Павловський.

«Взимку, коли було мінус 6-10 градусів, колектор закачував у будинок за чистого неба 92 градуси, — згадує раціоналізатор. — Наприклад, в кімнаті 10 кв. м. вранці було 17 градусів, а в обід — вже 22 градуси».

 У грудні сонця було мало і доводилося заводити машини, щоб зарядити акумулятори, зізнається запорожець. «А от у січні й лютому сонця достатньо, — каже Олег Павловський. — Навіть спалюю дуйчиком зайву електрику, тому що нікуди її спожити».

 Олег Павловський планує облаштувати на власному будинку ще три-чотири повітряних сонячних колектори. «Коли буде кілька колекторів, можна взагалі не топити дровами», — наголошує раціоналізатор.

 Вже третій рік Павловські використовують електроенергію генеровану сонячними панелями.

 «Верхні сонячні батареї збирав самотужки, нижні — вже заводські, тому що раніше було дуже дорого, а зараз доступніше, — пояснює умілець. — Потужність зараз два кіловати, в планах поставити на чотири-п’ять».

Загалом Павловські витрачають 60 кВт-год у місяць.

«Використовуємо холодильник, електричну пічку, чайник, ноутбук, телевізор, який практично не вимикається, — розповідає господар. — Думали підключатися до електрики, коли переїдемо, а зараз не бачу вже й сенсу — платіжки, віялові відключення: одні сусіди генератор витягують, інші — чекають поки включать, а у нас світло є завжди».

У найближчій перспективі Олег Павловський планує встановити на даху будинку ще й вітряк. «Буває, що сонця немає, а вітер дме чудово, особливо вночі, — розповідає запорожець. – Потрібен вітряк потужністю 200 Вт — якщо його купувати, то це буде 500-1000 доларів, тому зроблю сам».


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...