Не пошкодував 20 мільйонів, щоб розказати правду про Голодомор…

У Тернополі йдуть «Гіркі жнива».

Це більше, ніж кіно. І справа не в тому, що консультантом стрічки щодо історичної відповідності часу і подіям був автор відомої книги “Україна: історія”, професор кафедри історії та політичних наук канадського  Йоркського університету, нині, на жаль, покійний Орест Субтельний. І навіть не в тому, що  продюсер стрічки — канадський бізнесмен українського походження Ян-Ігор Ігнатович, чия родина відчула на собі лещата радянського державного терору і була змушена полишити свою Батьківщину, профінансував цей фільм, бюджет якого 20 (!) мільйонів доларів. Річ у тім, що “Гіркі жнива” — перша англомовна стрічка про Голодомор в Україні 1932-1933 рр., яку, до того ж, демонструватимуть на великих екранах у США, Канаді, Англії, Австралії, Німеччині, Іспанії, багатьох інших країн, і, звичайно,  в Україні.  Про  трагічні події Голодомору більш ніж 80-річної давнини досі не існувало англомовного художнього фільму, і пересічні люди в англомовному світі майже нічого не знають про цю трагедію українського народу.

“Тепер такий фільм маємо. “Гіркі жнива” дозволять західному глядачеві відчути український дух, українську силу та мужність, дізнатися про людські страждання та нездоланність України”, — розповів продюсер стрічки Ян-Ігор Ігнатович, репрезентуючи “Гіркі жнива” у Києві. Уже з 23 лютого стрічка вийде у прокат в Україні. Побачити її у “Сінема Сіті” можуть і тернополяни.

“Гіркі жнива” — це історична епопея і водночас зворушлива історія кохання молодої пари в часи Голодомору. Створений на основі реальних подій, цей фільм представляє світові справжню історію геноциду, вчиненого сталінською рукою. Його наслідком стала мученицька смерть мільйонів українців.

Ця масштабна картина створена міжнародною творчою групою з інтернаціональним акторським складом. Зокрема, режисер стрічки — канадець українського походження Джордж Менделюк, він же разом із Річардом Бачинським-Гувером є автором сценарію. Оператор — британець Дуглас Мілсом. Музику до фільму написав відомий британський композитор Бенджамін Воллфіш.

Головні ролі у стрічці виконали британець Макс Айронс — син відомого актора Джеремі Айронса — та зірка останньої екранізації “Знедолених” Саманта Баркс. У другорядних ролях знялися актори Національного театру імені Івана Франка Остап Ступка та Олександр Печериця (нещодавно знімався у “Столітті Якова”). До речі, звучатиме у стрічці серед іншої і музика у виконанні гурту “ДахаБраха”.

Фільм знімали у музеї народної архітектури і побуту просто неба у Пирогові, що поблизу Києва, і в  Лондоні (інтер’єрні зйомки).

У кадрах будуть і Сталін, і Каганович. Юрій — козацького роду. Має діда Івана (Теренс Стемп) і батька Ярослава (Барі Пепер). Юнацькі плани одружитися з Наталкою змінює вторгнення більшовиків і переслідування родини і всіх земляків сталінським режимом терору.

“Я народився в Україні. На землі, що могла стати раєм…” — так починається трейлер фільму “Гіркі жнива”. Його назва має і в англійському, і в українському прочитанні конкретне й узагальнююче значення: бо жнива — це не лише збір урожаю, а й результат.


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.