Іменну стипендію Петра Гадза отримуватиме обдарований учень Бучацького ліцею

Освітня реформа в Україні сьогодні покликана розвивати учнівство, сприяти розвитку талантів та інтелектуальних задатків дітей. Практично кожна школа має ким гордитися. Гордістю Бучацького ліцею є дев’ятикласник Тарас Пиндиківський, який цікавиться точними науками та інформаційними технологіями, пише poglyad.te.ua.

– Тарас Пиндиківський є відмінником навчання, – розповідає про випускника директор ліцею Галина Омелянівна Михайлів. – За результатами навчання і першого семестру в 9 класі, і за попередній рік у нього середній бал становить 12. Тарас є переможцем і призером районних олімпіад. На районному етапі олімпіад з фізики, інформатики, інформаційних технологій зайняв перші місця, з математики друге.  І вже є переможцем обласних олімпіад з фізики (2-ге місце) та інформаційних технологій (3-тє місце). Це унікальна дитина.

Галина Омелянівна розповідає, що Тарас дуже відповідальний і старанно готується до кожного уроку. Навіть якщо їх сім, він бездоганно підготовлений до кожного. Крім того, займається науково-дослідницькою роботою.

– У 2015-2016 навчальному році Тарас став призером конкурсу захисту науково-дослідницької роботи Малої академії наук з математики, де зайняв 2 місце.

Аби ще більше мотивувати учня вчитися та допомогти йому у цьому, директор ліцею звернулася до голови наглядової ради ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Петра Гадза.

– Я звернулася із проханням до Петра Івановича, щоб, якщо можливо, надати учню Бучацького ліцею допомогу – іменну стипендію Петра Івановича Гадза, – зазначила пані Галина. – Петро Іванович задовільнив прохання. І, починаючи з січня впродовж 2017 року, Тарас Пиндиківський буде отримувати стипендію в розмірі 850 гривень. Це було баченням Петра Івановича – саме такий розмір стипендії.

– Така дитина дійсно вартує допомоги – талановита, здібна, старанна, наполеглива, –  переконаний Петро Гадз. –  Вважаю, обдарованих дітей треба підтримувати у всьому, і фінансово у тому числі. Щоб діти бачили, що праця і знання в Україні цінуються і винагороджуються, щоб був стимул розвиватися і в майбутньому творити на благо України.


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...