Брат на брата здійняв руку. З ножем…

Двоє рідних братів не дійшли згоди за вечерею. Суперечка закінчилася трагедією – молодший брат встромив ніж у серце старшому. Все це відбувалося на очах у матері.

Як повідомив начальник управління карного розшуку Степан Яцух, повідомлення про кримінальний випадок у селі Красне Гусятинського району надійшло від фельдшера Гримайлівської дільничної лікарні.

Медики, що виїхали на виклик, лише констатували смерть 46-річного чоловіка.

У ході слідства оперативники районного відділу міліції та обласного управління з’ясували, що суперечка між рідними зав’язалася під час вечері. Старший брат намагався злагодити конфлікт, але це ще більше розлютило молодшого, 44-річного брата. Він схопив зі столу ніж і вдарив ним брата в серце. Смерть була миттєвою.

Підозрюваного затримали. Для нього передбачено покарання від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...