ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №104

Про відомий вислів римлянина Гая Плінія Старшого «In vino veritas»- «Істина-в вині» чули багато людей, але мало з них задумувалося над його справжнім сенсом. Його так часто вживали у найрізноманітніших значеннях – від заклику випити до засудження пияцтва - і з такою кількістю найрізноманітніших продовжень афоризму (ось найвідоміші з них:  «істина у вині, здоров'я у воді»,  «істина у вині не раз тонула», «істина у вині-отже, вип'єм…») що вивести, де тут істина, уже насправді надзвичайно складно.

 Як людина, безпосередньо причетна до виноробства, зазначу: істина у вині може бути тоді, коли вино-істинне. Щоб вино приносило задоволення і викликало лише позитивні думки й емоції, необхідний якісний продукт і культура споживання напою. У нашій країні, де абсолютна більшість населення не мала поняття, як і з чим правильно смакувати вино і де благородну назву „портвейн” носила рідина, після дегустації якої у жителів міста Порту стався б нервовий зрив, це було майже неможливо. На щастя, нині ситуація виправляється, відкриваються курси сомельє, багато де в Україні (і, зокрема, і на Монастирищині) ростуть і наливаються сонцем виноградники, аби потім явити світу ароматне диво… 

  Як шанувальник вина, скажу, що вино - не лише ліки (що нині доведено науковцями!), а задоволення, проникаюче в усі закутки тіла і душі малесенькими крапельками, невидимими дзюркотливими цівками  і молекулами виноградинок. Вино веселить, тішить, відволікає, налаштовує, відносить, і ще багато-багато різних дієслів, які кожен може використовувати на свій смак… 

 А як поет, навряд чи помилюся, коли скажу, що вино й поезія — речі нероздільні. Точніше, вино — то справжня «кров поезії». Воно означає тут геть усе:  душу й тіло, любов і ненависть, пам’ять і забуття, а ще — насолоду, дружбу, гріх, жертовність, свободу... Що таке наповнений по вінця келих? Ясна річ, — повнота буття, п’янка любов. А що символізує келих випитий? Сум за тим, що минуло. Хоч, зрештою, і повен келих може бути символом цієї проминальності. Недаремно писав   колись Іван Максимович: життя — то повен келих, що падає й розлітається в друзки від нашого найлегшого необережного дотику… І в цьому - також істина.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.