Анекдоти №105

**

— Васю, ти віриш у кохання з першого погляду?
— У моєму віці вже зір поганий. Помацати треба.

**

Як ви гадаєте, куме, чому нашi спецслужби не можуть знайти «золотий батон» Януковича?
— Так Яник його розпиляв i посушив на сухарi!

**

Захеканий мiнiстр оборони вбiгає до головного кабiнету на Банковiй.

— Пане Президенте, наша армiя нас зрадила!

— Що, йдуть на Київ?

— Нi, взяли Крим i Донбас, iдуть на Москву!

* * *

Поїзд. Входить п’яний. На запитання кондуктора про квиток повідомив, що в нього немає грошей.

— А на горілку були? — риторичне запитання кондуктора.

— Друг мене пригощав.

— А чому не дав на дорогу?

— Як це не дав? — витягуючи з-за пазухи півлітра.

* * *

Блондинка на іномарці в автосервісі. Механік запитує:

— Що у вас сталося?

— Вона постiйно глухне. Сім автосервісів об’їздила — всюди відмовляють у ремонті!

— Зараз усе полагодимо!

Механік відкриває капот, а під ним записка: «Вона їздити не вміє, я платити не буду. Чоловік».

**

Розмовляють два бідняки:

— Петре, що б ти робив, якби в тебе було стільки грошей, як в олiгарха?

— Мені цікаво, що б робив олiгарх, якби в нього було стiльки грошей, як у мене.

* * *

— Як справи у вашого сина у школі?

— Уже краще, але поки ще ходжу на батьківські збори під чужим прізвищем.

* * *

Абрам і Сара їдуть в автомобілі, Сара за кермом. Попереду світлофор. Раптом Сара кричить:

— Абрамчику, відмовили гальма, я не можу зупинитися!

— Терміново перелаштуйся в лівий ряд, там попереду машина дешевше, ніж праворуч!

* * *

— Борю, я тобі так скажу: дітям потрібно віддавати все найкраще. Виростуть — все одно віднімуть.

* * *

Чоловiк iз фотомоделлю заходять в один iз найдорожчих хутряних магазинів.

— Покажіть жінці норкову шубу, — каже чоловiк продавцевi.

Той приносить шубу за 30 тисяч доларів, дама її одягає.

— Я випишу зараз чек, — каже чоловік.

— Ви можете забрати шубу після того, як чек буде підтверджено в банку.

Наступного дня чоловiк знову з’являється в магазині.

— На вашому рахунку нічого немає, — каже продавець.

— Я лише зайшов подякувати вам за одну з найкращих ночей у моєму житті.

* * *

 


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.