Анекдоти №105

**

— Васю, ти віриш у кохання з першого погляду?
— У моєму віці вже зір поганий. Помацати треба.

**

Як ви гадаєте, куме, чому нашi спецслужби не можуть знайти «золотий батон» Януковича?
— Так Яник його розпиляв i посушив на сухарi!

**

Захеканий мiнiстр оборони вбiгає до головного кабiнету на Банковiй.

— Пане Президенте, наша армiя нас зрадила!

— Що, йдуть на Київ?

— Нi, взяли Крим i Донбас, iдуть на Москву!

* * *

Поїзд. Входить п’яний. На запитання кондуктора про квиток повідомив, що в нього немає грошей.

— А на горілку були? — риторичне запитання кондуктора.

— Друг мене пригощав.

— А чому не дав на дорогу?

— Як це не дав? — витягуючи з-за пазухи півлітра.

* * *

Блондинка на іномарці в автосервісі. Механік запитує:

— Що у вас сталося?

— Вона постiйно глухне. Сім автосервісів об’їздила — всюди відмовляють у ремонті!

— Зараз усе полагодимо!

Механік відкриває капот, а під ним записка: «Вона їздити не вміє, я платити не буду. Чоловік».

**

Розмовляють два бідняки:

— Петре, що б ти робив, якби в тебе було стільки грошей, як в олiгарха?

— Мені цікаво, що б робив олiгарх, якби в нього було стiльки грошей, як у мене.

* * *

— Як справи у вашого сина у школі?

— Уже краще, але поки ще ходжу на батьківські збори під чужим прізвищем.

* * *

Абрам і Сара їдуть в автомобілі, Сара за кермом. Попереду світлофор. Раптом Сара кричить:

— Абрамчику, відмовили гальма, я не можу зупинитися!

— Терміново перелаштуйся в лівий ряд, там попереду машина дешевше, ніж праворуч!

* * *

— Борю, я тобі так скажу: дітям потрібно віддавати все найкраще. Виростуть — все одно віднімуть.

* * *

Чоловiк iз фотомоделлю заходять в один iз найдорожчих хутряних магазинів.

— Покажіть жінці норкову шубу, — каже чоловiк продавцевi.

Той приносить шубу за 30 тисяч доларів, дама її одягає.

— Я випишу зараз чек, — каже чоловік.

— Ви можете забрати шубу після того, як чек буде підтверджено в банку.

Наступного дня чоловiк знову з’являється в магазині.

— На вашому рахунку нічого немає, — каже продавець.

— Я лише зайшов подякувати вам за одну з найкращих ночей у моєму житті.

* * *

 


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…