Українець продає дубовий ретро-автомобіль за $50 тис.

Чернівчанин Василь Лазаренко виставив на продаж дубовий автомобіль. Чоловік, якого прозвали Папою Карлом, зробив автівку власноруч 10 років тому. Вона повністю дерев'яна.

Автомобіль незвичайний не лише своїм кузовом - ззовні та майже повністю всередині обшитий натуральним дубом. Він поєднує два стилі - різні епохи автомобілебудування. Ліва частина - це Opel Ascona 1981 року (від нього і внутрішнє начиння), права - стилізація під кабріолет 1930-х років.

Щоб створити таку унікальну машину, українець пішов з роботи, продав 2 своїх автомобіля, працював щоденно над машиною з 8 ранку до 12 ночі. Витратив майже півтора року, передає autocentre.

"Найскладнішим було абсолютно все, не було простих деталей. Було все важко – і технічно, і художньо. Намалювати – це одне, а зробити – зовсім інше", - каже автомайстер Василь Лазаренко.

Автоконструктор стверджує, що його дубове авто не горить і не тоне, бо дерево просякнуте захисними речовинами.

За словами власника, автомобіль може розганятись до 160 км/год.

Оголошення про продаж унікального автомобіля з'явилося на сайті АvtoBazar.ua. Власник готовий віддати дубову машину за $50 тис.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.