«Танцюють усі» по-гусятинськи

На перерві витанцьовують не лише учні, а й вчителі та директор!

За лічені дні про звичайну, здавалося б, Гусятинську школу довідалася вся Україна! А все тому, що перерви у  ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Гусятин  не прості-а танцювальні! Між уроками шкільне фойє перетворюється на… танцмайданчик! Танцюють усі: від первачків до майбутніх випускників, а компанію драйвовим школярам складають навіть педагоги та директор!

- «Танц-розминки» на перервах - ініціатива старшокласників школи, - зазначає на сторінці навчального закладу у мережі Фейсбук його директор Олександра Демкура. - Я  тільки дала їм "зелене" світло. І сама залюбки з ними витанцьовую...

“Наші танцювальні перерви набирають обертів, -зазначається на сторінці школи у Фейсбуку. - Це хороший спосіб зайняти дітей. А скільки позитивних емоцій!!! Щира подяка найактивнішим організаторам цим перерв - дівчатам-одинадцятикласницям: Юлії Сукач, Христині Кіндзер, Катерині Кінделевич, Юлії Біленькій, Тетяні Дичок…»

  Відео із танцювальними перервами набирає сотні переглядів в інтернеті, а з густинських школярів радять брати приклад усім учням країни. Їх танцювальні «па» не особливої складності, тут головне-розім’ятися і отримати заряд позитиву та бадьорості.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...