Реабілітувати повстанців

Досі ветерани УПА де-юре не позбавлені тавра злочинців.

Інформаційну кампанію до 75-х роковин створення УПА, яка була заснована наприкінці 1942 року, запустили в день річниці першого бою українських повстанців із нацистами. Саме у ніч на 8 лютого 1943 року сотня Григорія Перегіняка («Коробки») атакувала райцентр Володимирець Рівненської області.

 Першим завданням кампанії на початковому етапі, зазначив для «України молодої» Володимир В’ятрович — голова Українського Інституту національної пам’яті (УІНП), є поширення інформації про боротьбу повстанців iз нацистськими окупантами. Це потрібно не лише заради заповнення білих плям історії, а насамперед для спростування ключових міфів радянської пропаганди про колабораціонізм УПА, який продовжує жити й підживлюється сьогодні російською пропагандою.

 УІНП у співпраці з громадськими організації (зокрема, з Центром досліджень визвольного руху) готує спеціальну виставку про УПА в контексті інших антинацистських рухів Європи. Порівняння УПА з польським, французьким, югославським та іншими антинацистськими рухами опору буде презентовано в Києві до 8 травня — річниці завершення Другої свтової війни в Європі.

 Наступний етап кампанії проходитиме в другій половині цього року і буде присвячений антикомуністичному фронту боротьби й спротиву УПА у контексті боротьби інших народів: Балтії та Східної Європи. Ця виставка відбудеться до 14 жовтня — дня, який символічно вважається днем створення УПА.

 Крім виставок, готується велика міжнародна конференція за участю фахівців із різних країн світу. Вона відбудеться у співпраці УІНП із КНУ ім. Шевченка в жовтні цього року.

Із 8 лютого на сайті УІНП ведуть спецкалендар, який присвячений 75-м роковинам створення УПА. У режимі кожного дня у ньому надають спеціальну інформацію про події, пов’язані з історією УПА — боротьбою українських повстанців упродовж 1940—1950-х років.

 «Ще одним дуже важливим елементом цієї кампанії, спрямованої на поширення інформації про УПА, є наша законодавча ініціатива, завдання якої — позбавити українських повстанців тавра злочинців, що досі є на юридичному рівні на більшості з них. Рiч у тiм, що в Україні досі залишається чинним «Закон про реабілітацію жертв політичних репресій», який був ухвалений ще за радянських часів — у квітні 1991 року. Згідно з ним, люди, які зі зброєю в руках боролися проти радянської влади (зокрема, повстанці 1920-х, 1940-1950-х років), досі залишаються не реабілітованими. Для виправлення цієї історичної несправедливості нами й підготовлено законопроект, і ми надіємося, що в цьому році він буде ухвалений», — каже Володимир В’ятрович.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…