Реабілітувати повстанців

Досі ветерани УПА де-юре не позбавлені тавра злочинців.

Інформаційну кампанію до 75-х роковин створення УПА, яка була заснована наприкінці 1942 року, запустили в день річниці першого бою українських повстанців із нацистами. Саме у ніч на 8 лютого 1943 року сотня Григорія Перегіняка («Коробки») атакувала райцентр Володимирець Рівненської області.

 Першим завданням кампанії на початковому етапі, зазначив для «України молодої» Володимир В’ятрович — голова Українського Інституту національної пам’яті (УІНП), є поширення інформації про боротьбу повстанців iз нацистськими окупантами. Це потрібно не лише заради заповнення білих плям історії, а насамперед для спростування ключових міфів радянської пропаганди про колабораціонізм УПА, який продовжує жити й підживлюється сьогодні російською пропагандою.

 УІНП у співпраці з громадськими організації (зокрема, з Центром досліджень визвольного руху) готує спеціальну виставку про УПА в контексті інших антинацистських рухів Європи. Порівняння УПА з польським, французьким, югославським та іншими антинацистськими рухами опору буде презентовано в Києві до 8 травня — річниці завершення Другої свтової війни в Європі.

 Наступний етап кампанії проходитиме в другій половині цього року і буде присвячений антикомуністичному фронту боротьби й спротиву УПА у контексті боротьби інших народів: Балтії та Східної Європи. Ця виставка відбудеться до 14 жовтня — дня, який символічно вважається днем створення УПА.

 Крім виставок, готується велика міжнародна конференція за участю фахівців із різних країн світу. Вона відбудеться у співпраці УІНП із КНУ ім. Шевченка в жовтні цього року.

Із 8 лютого на сайті УІНП ведуть спецкалендар, який присвячений 75-м роковинам створення УПА. У режимі кожного дня у ньому надають спеціальну інформацію про події, пов’язані з історією УПА — боротьбою українських повстанців упродовж 1940—1950-х років.

 «Ще одним дуже важливим елементом цієї кампанії, спрямованої на поширення інформації про УПА, є наша законодавча ініціатива, завдання якої — позбавити українських повстанців тавра злочинців, що досі є на юридичному рівні на більшості з них. Рiч у тiм, що в Україні досі залишається чинним «Закон про реабілітацію жертв політичних репресій», який був ухвалений ще за радянських часів — у квітні 1991 року. Згідно з ним, люди, які зі зброєю в руках боролися проти радянської влади (зокрема, повстанці 1920-х, 1940-1950-х років), досі залишаються не реабілітованими. Для виправлення цієї історичної несправедливості нами й підготовлено законопроект, і ми надіємося, що в цьому році він буде ухвалений», — каже Володимир В’ятрович.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...