Реабілітувати повстанців

Досі ветерани УПА де-юре не позбавлені тавра злочинців.

Інформаційну кампанію до 75-х роковин створення УПА, яка була заснована наприкінці 1942 року, запустили в день річниці першого бою українських повстанців із нацистами. Саме у ніч на 8 лютого 1943 року сотня Григорія Перегіняка («Коробки») атакувала райцентр Володимирець Рівненської області.

 Першим завданням кампанії на початковому етапі, зазначив для «України молодої» Володимир В’ятрович — голова Українського Інституту національної пам’яті (УІНП), є поширення інформації про боротьбу повстанців iз нацистськими окупантами. Це потрібно не лише заради заповнення білих плям історії, а насамперед для спростування ключових міфів радянської пропаганди про колабораціонізм УПА, який продовжує жити й підживлюється сьогодні російською пропагандою.

 УІНП у співпраці з громадськими організації (зокрема, з Центром досліджень визвольного руху) готує спеціальну виставку про УПА в контексті інших антинацистських рухів Європи. Порівняння УПА з польським, французьким, югославським та іншими антинацистськими рухами опору буде презентовано в Києві до 8 травня — річниці завершення Другої свтової війни в Європі.

 Наступний етап кампанії проходитиме в другій половині цього року і буде присвячений антикомуністичному фронту боротьби й спротиву УПА у контексті боротьби інших народів: Балтії та Східної Європи. Ця виставка відбудеться до 14 жовтня — дня, який символічно вважається днем створення УПА.

 Крім виставок, готується велика міжнародна конференція за участю фахівців із різних країн світу. Вона відбудеться у співпраці УІНП із КНУ ім. Шевченка в жовтні цього року.

Із 8 лютого на сайті УІНП ведуть спецкалендар, який присвячений 75-м роковинам створення УПА. У режимі кожного дня у ньому надають спеціальну інформацію про події, пов’язані з історією УПА — боротьбою українських повстанців упродовж 1940—1950-х років.

 «Ще одним дуже важливим елементом цієї кампанії, спрямованої на поширення інформації про УПА, є наша законодавча ініціатива, завдання якої — позбавити українських повстанців тавра злочинців, що досі є на юридичному рівні на більшості з них. Рiч у тiм, що в Україні досі залишається чинним «Закон про реабілітацію жертв політичних репресій», який був ухвалений ще за радянських часів — у квітні 1991 року. Згідно з ним, люди, які зі зброєю в руках боролися проти радянської влади (зокрема, повстанці 1920-х, 1940-1950-х років), досі залишаються не реабілітованими. Для виправлення цієї історичної несправедливості нами й підготовлено законопроект, і ми надіємося, що в цьому році він буде ухвалений», — каже Володимир В’ятрович.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.