Звернення Андрія Закревського №13

Тривалий час Україна не могла друкувати гроші так, як їй хочеться: існувала і діяла спеціальна поправка, яка забороняла просто так друкувати українську валюту. Цей контроль з боку міжнародних банків довгий час не дозволяв українській економіці розвиватися, тому що «м’яка інфляція» змушує людей витрачати гроші, а відсутність грошей - змушує їх економити.

Як це не дивно, але емісія, пов’язана з війною, і відпущений курс допоміг нашим виробникам, змусив людей задуматися про те, чи є сенс зберігати гроші, перекрив дорогу імпорту. Це тривало недовго, перше півріччя 2014 року. Потім влада «одумалася» і почала займатися шкідництвом.

У підручниках є дуже проста схема розвитку країни за допомогою монетарної політики, за якою, до речі, свого часу пішла Білорусь: різке і велике збільшення соціальних платежів. Тобто, влада починає друкувати власну валюту, але не роздавати її банкам, а віддавати пенсіонерам та соціально незахищеним громадянам.

Найбільше пенсіонери і незаможні боятися втратити житло, тому, отримавши пенсії, вони віднесли гроші в ЖКГ, енергетику, газовикам. Причому відносили вони ці гроші за ринковими цінами. Двірники стали отримувати більшу зарплату, ЖЕКи - ремонтувати труби, а підприємства, які займаються виробництвом шпалер і кахлю на території Білорусі - стали розвиватися, тому що інфляція не дала можливості купувати польський кахель.

За три роки Білорусь перестала купувати українську ковбасу і молоко і стала виробляти свою.

Білоруські пенсіонери самі розподілили гроші так, як було необхідно людям, а значить і країні.

Що зробила Україна? Вона надрукувала гроші, і віддала їх банкам, які купили валюту. На цю валюту України купила газ у Газпрому (80%) і віддала на війну (20%).

 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.