Органічні фаворити: в Україні стало вдвічі більше виробників чистих продуктів

У Києві у виставковому центрі Торгово-промислової палати України пройшов перший міжнародний конгрес «Органічна Україна 2017. Розвиток органічного ринку в Україні — від виробництва до реалізації».

 Органічне виробництво розвивається шаленими темпами, але ми прагнемо, щоб цей процес був більш системним і був значно видиміший і всередині країни, і поза її межами. Ця галузь — одна з найдинамічніших. За п’ять років у нас приріст 90 відсотків», — повідомив на відкритті конгресу міністр агрополітики Тарас Кутовий.

 Утім ресурси зростання цієі перспективної для України галузі далеко не вичерпані. Згідно зі статистичними даними профільного міністерства, на сьогодні органічні підприємства мають в обробітку всього 400 тисяч гектарів.

 Фахівці вважають, що ця цифра легко може бути збільшена у кілька разів, адже органічна продукція у світі стає все актуальнішою серед споживачів.

 «У перемовинах міжнародні партнери згадують, що за певних умов, попри закритість для імпорту ринків, вони готові приймати органічну продукцію. Вважаю, це дуже гарний показник. Насправді попит на органічну продукцію колосальний», — підкреслив міністр, звертаючи увагу на ринки збуту як зовнішнього, так і внутрішнього споживання.

 Також керівник аграрного відомства нагадав, що саме розвиток органічного виробництва визначено Кабінетом Міністрів одним із головних пріоритетів роботи Мінагрополітики на 2017 рік.

 Підтримка органічного виробництва є важливим напрямом стратегії «3+5».

 Тому в галузевому міністерстві розробили «органічний» закон, який уже підтримав Кабінет Міністрів.

 Учасники першого міжнародного органічного конгресу висловили сподівання, що такий захід стане щорічною традицією і з кожним роком розширюватиметься.

 Адже Україна має значні перспективи для розвитку органічного виробництва і виходу на світові ринки.


Повернутися
12.02.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...