«Стипендію будуть отримувати ті, хто справді вчиться…»

28 грудня  2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову щодо нового порядку нарахування і виплати студентських стипендій.  Головне положення цієї постанови полягає у тому, що стипендіальний фонд на той чи інший ВНЗ обмежується 40 — 45 відсотками від кількості студентів денної форми навчання за кошти державного бюджету.

Зміни у нарахуванні стипендії — бажання чиновників заощадити гроші чи підвищити рівень освіти у державі? Не секрет, що ті, хто не дуже любить вчитися, шукають шляхи, як здати залік чи іспит безболісно. І в них це виходить. Хоча за кордоном про якусь домовленість між викладачем та студентом у принципі не може бути й мови… А є студенти, які вчаться і отримують за свої старання гроші. Чи легко тепер буде отримати стипендію бідному студенту?

За новими розрахунками, відтепер студенти будуть отримувати 1100 грн. (це звичайна стипендія), 1400 грн.  — підвищена. Її будуть виплачувати студентам, які навчаються за визначеними Кабміном переліком спеціальностей. Для прикладу: “енергетика, електротехніка та електромеханіка”, “металургія”, “прикладна механіка”, “математика”, “фізика та астрономія” тощо. Є ще стипендія за особливі успіхи у навчанні — це 1600 грн.

 Про нововведення «Висовкий замок» розпитав у студентки 2 курсу факультету журналістики університету ім. І. Франка Софії Трощук. “Ми поки що не знаємо важко чи ні буде отримати стипендію. Треба провчитися за цією системою хоча б один семестр, — каже Софія. — Колись, щоб мати стипендію, треба було мати середній бал 71 (тобто всі четвірки, або трійки перекривати п’ятірками). Таким чином на стипендію могли претендувати всі, хто навчається на бюджетній формі навчання. А зараз Міністерством освіти і університетом буде встановлено певний відсоток студентів, які зможуть отримувати стипендію. Тобто буде складатися загальний рейтинг. І з цього рейтингу лише від 40 до 45%  студентів (у кожному виші по-іншому) будуть утримувати стипендію”.

“А як потрапити в ці 45%? Це треба вчитися на одні п’ятірки?” — запитую Софію. “Це вже залежить від факультету. Наприклад, на факультеті журналістики у студентів багато п’ятірок, бо навчання гуманітарне. Сів, вивчив, здав. Технічні спеціальності, прикладна математика, або той самий біологічний чи хімічний, у них середній бал на стипендію буде трошки нижчий. Бо в них отримати п’ятірку набагато важче. Студент має вчитися якомога краще, щоб потрапити в рейтинг”.

 “Буде конкуренція між студентами, які добре вчаться”. “Так. Стартує це нововведення цього семестру. Тільки система поки що неповна. Зараз враховується лише успішність. З вересня 2017 р. будуть враховуватися додаткові показники, які теж можуть впливати на стипендію. Це, зокрема, наукова діяльність студента, спортивні досягнення, мистецькі”, — каже майбутня журналістка.

 “Чи не буде такого, що студенти платитимуть хабарі викладачам, щоб отримувати хороші оцінки?” — допитуюсь. “З одного боку, можна дати хабар… З іншого — є одногрупники, однокурсники, і дружба у боротьбі за стипендію може втратитися. З’явиться нездорова конкуренція. Хтось перестане комусь допомагати. З міркувань, що стипендія — дорожча дружби. Це поодинокі випадки, але ця тема починає крутитися поміж студентами. Попри це, студенти кажуть, це дуже хороша ініціатива. І тепер стипендії будуть отримувати ті, хто справді вчиться…”, — пояснює Софія.


Повернутися
12.02.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.