Скільки тернополяни відпочиватимуть у 2017 році?

В середньому кожен українець, що працює, витрачає на роботу 62% власного часу.

Такі результати дослідження Eurostat, присвяченого вивченню робочого розпорядку українців, представляє «Слово і Діло». У 2017 році загальний робочий час кожного українського працівника складе в середньому 225 днів або 1569 годин (з урахуванням 8-годинного робочого дня й години обідньої перерви).

На відпочинок же буде відведено вдвічі менше часу: 116 днів, 105 з яких складають вікенди (суботи та неділі) й 11 – державні свята. Крім того, Кодекс законів про працю гарантує кожному працівнику 24-денну щорічну відпустку. Раніше видання вже визначило, що загальна кількість відпусток та державних свят в Україні є дещо більшою, ніж у середньому в Європейському Союзі.

Щодо державних свят, то цьогоріч ми по 3 дні відпочивали на Новий рік та Різдво, один день відпочинку будемо мати 8 березня, 3 – на Великдень, 4 – на початку травневих свят, один – на День перемоги, 3 – на Трійцю, по одному – на День Конституції та День Незалежності і 3 – на День захисника України. Сумарна кількість вихідних порахована разом із суботами та неділями, на які припадають святкові періоди.


Повернутися
12.02.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...