Квітень кличе на город

Квітень тільки здається підготовкою до серйозної роботи на городі. Насправді ж, весняні роботи на городі і саду в цей час повинні вестися повним ходом. Роботи в саду у квітні полягають, в основному, у висадці в грунт розсади, в цей час ми працюємо в теплиці, продовжуємо вирощувати розсаду. Багато диктує погода.  Сьогодні мете і дме, ніби справді зимова холоднеча надовго повернулась, а завтра, дивишся, сонечко заграло, все живе скинуло з себе дрімоту, заворушилося, зарухалося. Так, квітень одноманітністю не стомить...

Отож, городники у квітні беруться за...

*Загартовування розсади: помідори, перець, баклажани. Для цього знімаємо ящики з теплих підвіконь і виносимо на засклений балкон (або веранду у приватному будинку). На ніч розсаду слід заносити в кімнату, якщо температура на балконі знизиться до 8 градусів.

*Сіємо на розсаду у теплиці капусту і огірки, але вже ближче до кінця місяця. Якщо розсада вирощується традиційним способом (у кімнаті на підвіконні), то капусту і огірки потрібно сіяти на початку квітня.

*У відкритий грунт, як тільки відтане земля, сіємо моркву, петрушку, салат, насіння цибулі - все те, що не боїться холоду.

* У кімнатних умовах: на підвіконні сіємо на розсаду кавуни і дині. Найзручніше їх вирощувати в паперових пакетах з-під молока.  

*Готуємо до посадки картоплю. З вологого холодного льоху, де вона зберігалася взимку, виносимо на двір, аби позеленіли бульби і не витягувалися паростки.

* Починаємо готувати грядки. До кінця місяця земля вже достатньо прогрівається, її пора скопати, внести добрива. Скопані з осені грядки навесні досить культивувати на глибину 10 см.

* Про користь і шкоду мінеральних добрив відомо всім городникам. Звісно, краще вносити восени натуральні добрива: гній, золу, компост. Навесні мульчуємо перегноєм після посіву. Мінеральні добрива можна залишити для троянд. Перегній обов’язково вносимо і під малину і ожину.  

*Ягідні чагарники (смородину, малину) обрізаємо. У смородини відрізаємо старі сухі гілки, малину обрізаємо на висоту 1-1,2 метра.

 
 

Повернутися
16.04.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...