Анекдоти №103

Оголошення: «Шукаю дуже активну жінку. Коротко про себе: 15 гектарів городу».

**

Сара крутиться перед дзеркалом, Моня лежить на дивані.

— Боже мій, яка я страшна стала! Моню, негайно скажи мені який-небудь комплімент!

— Сарочко, у тебе таки чудовий зір!

 * * *

 Режисер каже драматургу:

— Я вашу п’єсу прочитав, але ставити не буду. Я противник мату в театрі.

— Але в моїй п’єсі немає мату!

— Мат буде в театрі!

 * * *

 — Аллочко, ти таки вийшла заміж?! Ну і що ти скажеш про першу шлюбну ніч?

— Усю ніч змінювала прізвище в соціальних мережах.

 * * *

 Свідки Єгови, якi подзвонили у квартиру п’яного викладача філософії, прийняли іслам просто в під’їзді.

**

Латинь можна вважати мертвою мовою ще й тому, що чим більше нею розмовляють лікарі, тим менше шансів у пацієнта залишитися живим

**

Молодий лікар уперше при­йняв пологи і запитує думку професора про проведену роботу. Професор усміхається:

— Для початку дуже навіть непогано. Але на майбутнє запам’ятайте, що по сiдницях треба плескати дитину, а не її матiр!

 * * *

 Чоловік шукає в секретері свідоцтво про шлюб.

— Люсю, де той папірець про тюремне ув’язнення?

— Ні, милий, швидше, це твій довічний абонемент на триразове харчування.

**

Кажуть, що Білоцерківський шинний завод таки виграв тендер на поставку автошин для «Формули 1» у кількості двi тисячі для огорожі траси.

**

— Розочко, чому ти за собою не стежиш?

— По-перше, я себе ні в чому не підозрюю, а по-друге, одеська душа в 90-60-90 не влiзе.

* * *

Чоловiк влаштовується на роботу до консерваторії. Його прослухали — слух абсолютний, грає ефектно.

— Дуже добре, будемо вас оформляти. Як ваше прізвище?

— Іванов.

— Дивно. А ім’я?

— Іван.

— Дивно. А по батькові?

— Мойсейович.

— Ось як глибоко буває закопаний талант.

* * *

Щастя посміхається всім, тільки одним — назустріч, іншим — услiд.

* * *

Найкраща вправа для рук — перераховування грошей. Знімає біль у суглобах, нормалізує тиск, повністю прибирає зубний і головний біль, покращує зір, апетит, гардероб, зовнішній вигляд і житлові умови.

 


Повернутися
08.02.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.