Як виростити гранат в домашніх умовах?

Як виростити гранат в домашніх умовах? Пропонуємо вам наважитися на експеримент і виростити плодоносне дерево в домашніх умовах.

1. Йдемо в магазин і купуємо найстигліший плід граната. Прийшовши додому з'їдаємо м'якоть і залишаємо самі кісточки, які необхідно просушути протягом 24 годин. Після чого їх потрібно помістити на 2 дні у воду кімнатної температури. При цьому воду необхідно міняти кожні 12 годин.

2. Беремо великий горщик і заповнюємо її сумішшю піску і торфу, із співвідношенням 50 на 50.

3. Підготувавши зерна і місце для посадки можна приступити до самого посіву. Для початку необхідно зволожити грунт. Після чого вкопати зерна на глибину 2-3 см. Далі необхідно накрити все це плівкою, пакетом або ж склом, щоб створити парниковий ефект. Рекомендуємо займатися посівом в листопаді або в лютому місяці.

4. Перші паростки можуть з’явитися через два тижні. Коли пагони викинуть другу пару листя, що зазвичай відбувається до кінця першого тижня життя молодого граната, можна зняти захисну плівку і помістити вазон у досить тепле, сухе та світле місце. Через 10-12 днів, якщо зійшло відразу кілька зерен, виконується пікіровка, тобто рослини розсаджуються. Якщо ви не плануєте створити гранатову оранжерею, то достатньо буде вибрати самий сильний паросток, який залишається в вазоні, а решта просто видалити.

5. Крім підтримання сприятливої ​​температури варто ще стежити за тим, щоб грунт не пересихала. Не потрібно заливати його водою, просто поливайте, коли грунт почне підсихати.

6. Перше цвітіння можна спостерігати вже через 8-10 місяців. При правильному догляді вже через 3 місяці після цвітіння гранат почне плодоносити.

Виконавши все точно за інструкцією, ви отримаєте не тільки смачний фрукт, але і досить привабливу декоративну рослину. Адже насправді виростити гранат зовсім не складно.


Повернутися
08.02.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...