«Картини з війни» - у Чорткові

Нашу землячку, художницю Світлану Луців тернополянам представляти зайве. Понад місяць тому ця тендітна жінка, мужній боєць (нині-військовослужбовець Тернопільської 44-ої окремої артилерійської бригади)  і талановитий митець представляла в Українському домі «Перемога» свою виставку картин з фронту.  Попередньо цю, без перебільшення, унікальну виставку (портрети військових побратимів, мальовані на дерев’яних ящиках від снарядів під час перебування у зоні АТО) оглядали у Верховній Раді та столичних школах. Пані Світлана ще тоді пообіцяла: намагатиметься привезти свої картини і у райцентри нашої області, аби показати дітям «обличчя війни»… І от-сталося:  25 січня виставка робіт Світлани Луців відкрилася у Чортківському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. Олександра Барвінського.

-Нас із цим навчальним закладом, - розповідає пані Світлана, -  єднає давня співпраця, адже я свого часу оформляла тут їдальню, розписувала навчальні аудиторії. Дуже приємно, що директор коледжу Роман Іванович Пахолок запросив мене показати тут свої роботи, і приємно, що наша молодь так небайдуже до них поставилася… Якими широко розплющеними очима діти дивилися на ці роботи, як цікавилися ситуацією та подіями на фронті… А ще особисто для мене дуже щемним моментом стало те, що на виставці був присутнім мій 13-річний син…  Загалом до Чорткова я привезла 48 робіт, окрім «воєнних» картин, додала ще десяток, так би мовити, «цивільних» - мальованих на полотнах ще до служби в армії. Після Чорткова, планується, що виставка помандрує до Коломиї, Львова та Луцька і «на десерт»- рідну мені Бучаччину. Але це поки що-у планах, адже уже за кілька днів повертатимуся на Луганщину, де нині несу службу.

 


Повернутися
08.02.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.