Лосятин: унікальне село, мешканці якого самі забезпечують себе паливом

На Тернопільщині є унікальне село, мешканці якого самі забезпечують себе паливом для власних домівок. Цим паливом стали відходи їх основного бізнесу — вирощування малини. Завдяки фінансуванню ПРООН кооператив придбав і запустив брикетну лінію.

Село Лосятин Кременецького району Тернопільської області відоме в далеко за межами свого району, пише “Економічна правда”.

Перш за все, тим, що вкрай мала кількість людей з нього їде на заробітки — в селі є усі можливості заробити, а в сільськогосподарський сезон Лосятин стає важливим роботодавцем для сусідніх сіл.

Його мешканці об’єдналися у два кооперативи, що займаються вирощуванням малини та суниць. Саме ці кооперативи дозволяють лосятинцям успішно продавати свою продукцію в Україні та за кордоном за вигідними цінами і не особливо перейматися роботою деінде.

Однак це не єдине, чим особлива громада Лосятина. Те, що починалося як ягідний кооператив, продовжилося як енергетичний. Тепер лосятинці самі забезпечують себе паливом для власних домівок. Цим паливом стали відходи їх основного бізнесу — вирощування малини.

“Ось цим ми опалюємо наші домівки”, — показує темно-коричневі брикети голова кооперативу “Ягідний край” Віктор Придатко. — “У нас цієї сировини достатньо. У кожного члена кооперативу значні ділянки і багато стебел малини, які раніше просто спалювали на полях”.

Технологія вирощування малини, яка використовуються в Лосятині, передбачає її зрубування щоосені. Раніше мешканці села просто спалювали величезні стоси малинових стебел, проте штрафи за задимлене повітря змусили задуматися про те, як позбавитися від таких витрат.

Хтось із членів кооперативу запропонував перетворити проблему у можливість економити на опаленні домівок. Завдяки фінансуванню з боку ПРООН та ЄС кооператив “Ягідний край” придбав та запустив у роботу брикетну лінію.

Лінію розмістили у непримітному ангарі поряд з холодильною камерою — одним із найважливіших активів кооперативу. Сюди селяни привозять в’язки малини і звідси забирають свої брикети, оплативши лише собівартість роботи установки.

“Виходить суттєво дешевше, ніж газ”, — каже Придатко. — “Хоча багато людей ще палять газом, бо хочуть залишити собі субсидію. Мені за останні роки держава нарахувала близько 13 тис грн, проте я їх не забиратиму — є власне паливо”


Повернутися
08.02.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…