ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №102

Про мир у всьому світі прийнято говорити або тостуючи на застіллі, або після масштабних трагедій. Будемо відвертими – більшість людей і гадки не має, як досягнути миру в усьому світі, і чи можливо це взагалі. Але та ж більшість періодично у це вірить. Від трагедії до трагедії.

Термін придатності такої віри спливає за один-два дні, не пізніше. Як тільки страх перед насиллям згасає, питання миру в усьому світі перестає турбувати абсолютну більшість. Больовий поріг притуплюється. Співчуття відмирає. Україна нині перебуває у такому затьмареному стані свідомості, як боксер, котрий кілька разів добряче пропустив, і тепер йому дуже залежить на тому, аби, бризкаючи кривавою піною з рота, дати здачі. Тоді як насправді треба зійти з рингу і бігти у спортзал качати м'язи.

Нам не «світить» Нобелівська премія миру. Нам нема в кого просити і молитися про мир. Війни і терор починає не Бог, а люди. І мир почнеться також із нас: тоді, коли це стане особистою відповідальністю кожного. Сучасна Україна, яка знає достеменно, що таке насилля, війна та терор, має значно більший потенціал стати на чолі просування ідеалів миру у світі, ніж, наприклад, благополучна Швеція. Проте поки залишатиметься хоч одна людина, котра бажатиме смерті іншій, насилля не закінчиться.

Махатма Ганді казав, що принцип око за око зробить весь світ сліпим. Хтось доволі доскіпливий обов’язково зауважив би, що осліпне не весь світ. Наприкінці залишиться самотній одноокий «мститель»…


Повернутися
03.02.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…