Анекдоти №102

Днiпропетровськ перейменували на Днiпро, Херсон завмер в очiкуваннi.

 * * *

Розмовляють два євреї:

— Ізю, а ви знаєте, що в царя Соломона було 900 дружин. Цікаво, а чим він їх годував?

— Мене, Сьомо, більше цікавить, сам він їсти встигав?

 * * *

 — Що може сильніше напружити чоловіка, ніж дружина, яка просить купити шубу?

— Дружина, яка просить шубу, а потім у шубі ходить. А чоловік її не купував.

 * * *

 — Розо, ви любите музику?

— Обожнюю!

— Тоді що слухатимемо?

— Таки хочеться вже Мендельсона.

 * * *

Француз одружився. У нього запитують:
— Ну як твоя молода дружина?
— Чудово. Дуже рекомендую

 * * *

Абрам iз Сарою їдуть у трамваї. До них підходить кондуктор. Абрам у нього запитує:

— Скажіть, а депутати платять за проїзд?

— Ні, — відповідає кондуктор.

Сара запитує:

— Абрашо, відколи ти депутатом став?

— Що, не можна вже запитати?

* * *

— Вітаю тебе з закінченням фінансового року!

— Так рік іще не закінчився!

— Зате фінанси закінчилися.

* * *

Здається кімната самотньому чоловiку, вхiд чеpез кімнату господарки.

* * *

Подружжя пенсіонерів потрапило в рай. Сонечко, пташки співають, краса, серце радіє. Тут чоловік як дасть своїй дружині запотиличника.

— За що?

— Якби не твоя дієта на каші, ми б тут уже рік жили!

 


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…