Льодовиковий період- не лише в мультфільмі!

Упродовж десяти років, з 2030-го по 2040-й, морози битимуть рекорди, які метеорологи фіксували три століття тому.

Міні-льодовиковий період існуванню людства не загрожує. Як показала історія, Homo sapiens здатні виживати навіть в умовах вічної мерзлоти.

Міні-льодовиковий період існуванню людства не загрожує. Як показала історія, Homo sapiens здатні виживати навіть в умовах вічної мерзлоти.

 Встигли змерзнути впродовж минулого тижня? Синоптики прогнозують: ближче до вихідних стовпчик термометра знову опуститься. Цьогорічна зима обіцяє бути морозною і затяжною… Але це — не найгірша новина. “Через 13 років на Землі розпочнеться новий міні-льодовиковий період. Мерзнути будемо не лише взимку, а й влітку, і так — аж до 2040 року”, — прогнозують астрофізики, які займаються дослідженням показників сонячної магнітної активності.

 Причина криється у циклах сонячної активності. Найвідоміші з них — 11-річний, 90-річний і 300-400-літній. 11-річний проявляється як циклічне зменшення (кожні 11 років) плям на Сонці, які є показниками сонячної магнітної активності. 90-річний пов’язаний з періодичним зменшенням кількості плям в 11-річних циклах на 25-50%. 300-400-літні мінімуми пов’язані з появою кожні 3−4 століття тривалого (до кількох десятків років) інтервалу часу, протягом якого фіксують малу кількість плям.   У період з 2030 по 2040 рік триватиме 26-й сонячний цикл. Морози у ці десять років битимуть рекорди, які метеорологи фіксували три століття тому.

 “У 26-му циклі існують дві хвилі, які дзеркально відображають одна одну. Кожна із них перебуває на своєму піку, але у протилежних півкулях Сонця. Їх взаємодія буде руйнівною. Нейтралізувавши дію одна одної, зведуть активність Сонця до мінімуму”, — пояснює професор математики Університету Нортумбрії (Велика Британія), спеціаліст із вивчення сонячної плазми і сонячної активності, випускниця Київського університету Валентина Жаркова. Каже, її розрахунки точні на 97%. Сонячна активність зменшується вже п’ять циклів підряд (зі середини 1970-х рр.). Чим вона менша, тим більше охолоджується Земля: космічні промені проникають у  земну атмосферу і спричиняють на планеті підвищену  хмарність.

 Востаннє міні-льодовиковий період людство переживало у 1645−1715 рр. (цей період вчені назвали “мінімумом Маундера”). Населення у країнах з помірним кліматом потерпало від жахливих морозів узимку. Зима починалася рано. Перші заморозки фіксували у кінці серпня. Перший сніг випадав на початку осені. Сніжити могло до середини травня. На окремих ділянках сніг лежав цілий рік. Літа як такого не було — весна відразу переходила в осінь. У Великій Британії середньорічна температура у цей період знизилася на 2°С. Гренландія вкрилася льодовиками — з острова зникли поселення вікінгів. По Дунаю катались на санях, по Темзі і каналах в Амстердамі — на ковзанах.

 Періодично замерзали затока Босфор і Адріатичне море біля берегів. Італійці, які живуть у зоні субтропічного середземноморського клімату, розгрібали снігові кучугури кілька метрів заввишки. Високі Альпи не змогли захистити їх від північних і західних вітрів. Потерпали від аномальних снігопадів греки та іспанці. Холодне літо із затяжними дощами призвело до неврожаїв.

 Найхолоднішою видалася зима 1664−1665 рр. Німецькі та французькі газети виходили зі сенсаційними заголовками: “Під час польотів замерзають птахи!”. По всій Європі фіксувався сплеск смертності від переохолодження. “Імунітету” до таких холодів люди не мали — востаннє середньорічна температура настільки сильно знижувалася ще у V ст. до н.е.

 Більшість дослідників схиляється до думки, що зниження сонячної активності — не єдина причина тодішнього глобального похолодання. У часі збіглося кілька факторів. Уповільнився Гольфстрім — тепла морська течія в Атлантичному океані, яка утворюється внаслідок взаємодії солоної і прісної води і транспортує до північного заходу Європи тепло з екватора. Крім того, посилилася активність вулканів. Вони викидали у повітря аерозолі,  які розсіювали сонячне світло, відтак Земля отримала від світила менше тепла, ніж зазвичай. А ще у ті часи більшу частину території займали не “кам’яні джунглі”, а ліси. Біосфера почала поглинати діоксид вуглецю (СО2), що міститься в атмосфері. Цей процес також сприяв зниженню температури.

 Науковці заспокоюють: міні-льодовиковий період існуванню людства не загрожує. Як показала історія, Homo sapiens здатні виживати навіть в умовах вічної мерзлоти. Але, на відміну від наших предків, нам не треба виходити на полювання, щоб було що з’їсти і з чого пошити вбрання, грітися біля багаття та зводити іглу зі снігових брил. Ту відстань, яку у давнину люди долали пішки за 40 днів, тепер можемо подолати літаком за годину.

 Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/life/191285-na-zemliu-nasuvaietsia-novyi-lodovykovyi-period


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.