Зубна паста… до раку доведе

 Гастроентерологи з Франції і Люксембургу попередили про небезпеку харчового барвника E171 (діоксиду титану), який міститься, зокрема, в більшості зубних паст і жуйок.

Відповідне дослідження опубліковане в журналі Scientific Reports, коротко про нього повідомляє The Independent.

Діоксид титану, на думку вчених, може бути канцерогеном, тобто провокувати розвиток раку.

До своїх висновків фахівці прийшли під час експериментів з щурами. У гризунів, яким протягом 100 діб давали воду з E171 в порціях, аналогічних тим, що споживаються людьми, на 40% частіше розвивалися передракові захворювання травної системи.

З'єднання E171 є одним з основних продуктів титанової промисловості. В їжі він, як правило, використовується в якості відбілювача. Найбільш часто його можна зустріти в солодощах, печиві та жувальній гумці, а також зубних пастах і сонцезахисних кремах.

Автори утрималися від висновків, чи поширюється загроза на людей, однак не виключили цього. З цієї причини влада Франції ухвалила рішення про проведення широкомасштабного розслідування, присвяченого безпеці і доцільності використання в харчовій промисловості E171.


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...