Базилік по 400 грн і салат по 200 - як заробляють на продажу зелені

Переселенка з Алчевська Наталія Марійчук заробляє на продажі зелені. Взимку кілограм базиліку продають від 220 до 400 гривень, кілограм рукколи по 400 гривень, салат від 200 гривень. За рік збирають 10 врожаїв. Про це власниця ферми розповіла у коментарі Gazeta.ua

 "Все почалося з власного городу. Там вирощувала зелень і продавала на ринку. Помітила, що на зелень є попит, але період торгівлі сезонний. Мені прийшла ідея зробити теплицю, де б постійно вирощувалась зелень, але не звичайна, як-от кріп чи петрушка, а базилік, рукола, кінза, салати", - пояснює Наталя.

Жінка склала бізнес- план на міні-теплицю на власному городі і подала його у фонд "Відродження", який виділяє гранти для переселенців.

"Мій проект зацікавив бізнесменів із Львівщини і вони запропонували створити великий проект, організувати сучасне підприємство", - каже Наталя.

Понад півсотні підприємців разом вклали майже два мільйони гривень у обладнання. Приміщення для ферми орендують. Проект запустили восени минулого року.

"Зелень росте на стелажах у чотири ряди, - каже експерт з бізнесу Володимир Худо. - Це свіжа і якісна зелень, яку купують ресторани і сучасні магазини. Зараз наша зелень постачається лише у Львові. Таку технологію використовують у Європі, але в нас її практично немає. Ще одне подібне підприємство є в Кременчузі."

З теплиці отримують 30тон продукції в рік. Садять європейське насіння, використовують якісні добрива. Але, бізнесмени нарікають на низьку купівельну спроможність людей. Торік зелень продавали вдічі дорожче, ніж цього року. Серйозну конкуренцію складає контрабанда зелені з Італії та Іспанії.


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...