Тернопільський студент власноруч змайстрував квадрокоптера

Тернопільський студент-інженер Руслан Шмальцер  своїми руками зробив безпілотний пристрій – квадрокоптер.

 

 Для необізнаних у царині нинішніх інновацій розповімо, що квадрокоптер – це летючий робот, що подорожує в повітрі, вміє орієнтуватися у тривимірному просторі та виконувати нескладні завдання без допомоги людини. Створення такої диво-штукенції – справа складна і для досвідченого інженера, проте 21-річний студент факультету комп’ютерних інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету Руслан Шмальцер сконструював дане чудо техніки, чим неабияк надихнув однодумців, повідомляють у ТНЕУ.

  «Над створенням квадрокоптера працював близько півтора року, але процес удосконалення пристрою триває і досі. Більше часу займався програмною реалізацією квадрокоптера – вибирав деталі, моделював, проектував… У роботі мені також допомагали друзі, які давали підказки з технічних питань та підтримували морально.

 Вважаю, що найскладнішим етапом роботи над моделлю була доставка з-за кордону деталей, за які заплатив понад 300 доларів. Не хотів витрачати час на пошуки спонсорів, тому спонсорував себе самостійно – всі деталі купував за власні кошти», – ділиться досвідом Руслан.

 Студент зізнається, що любов до техніки не давала йому спокою змалечку.

 «З дитинства плекаю любов до техніки. Ще будучи малим, намагався розібратися, з чого складений усякий механізм. Вже у студентські роки зумів якнайповніше утілити дитячу мрію в життя, розробляючи проекти різнорідних апаратів.  

  Моделюванням займався я і раніше, проте цікавили мене здебільшого стандартні моделі літаків – планери. Пізніше почав цікавитися більш складною технікою – квадрокоптерами, гексокоптерами. Так і розпочав працювати над задумом».

 Руслан вважає, що не стільки мають вартість заплачені за деталі гроші, як витрачений за роботою час. Хлопчина також переконаний, що немарно затратив години клопіткої праці над квадрокоптером, адже його робот можна застосовувати і для розваг, і в певних галузях промислової діяльності та військової сфери.

 Друзі та знайомі Руслана Шмальцера пишаються талановитим хлопчиною, всіляко підтримують у роботі і просять аби Руслан і для них зробив такого квадрокоптера. Наразі майбутній інженер завершує п’ятий рік навчання і в подальшому планує повністю присвятити себе інженерії та сконструювати ще чимало технічних задумок.

 


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...