Історія, яка болить: у Тернополі відкрили інтерактивний музей АТО

У Тернополі відкрили інтерактивний музей бойових побратимів. Його створили бійці, а експозиція складається з їх особистих речей, привезених з війни.

Оглянути музейну колекцію можна в Українському домі «Перемога».

Організували музей реабілітаційний центр «Галич» та ГО «Об’єднання бойових побратимів» за сприяння Тернопільської міської ради. Музей буде постійно діючий  й основна мета організаторів – патріотичне виховання молоді. Наразі в музеї представлені фотографії та відео з особистого архіву бійців Української добровольчої армії та Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», взірці форми та озброєння добровольців. Загалом понад 200 експонатів, пов’язаних із бойовими діями на Донбасі.

Відвідувачам демонструють зброю, уламки від куль, одяг, фото, плакати, а ще дитячі малюнки, обереги та прапори, врятовані у боях.

Головний інтерактивний експонат музею – телевізійний екран, на якому постійно транслюватимуть воєнні відео з особистих архівів бійців.

«Речі, зібрані в музеї, – це найбільша на Тернопільщині колекція експонатів з війни, яка сьогодні триває на сході України. Мета цього музею – національно-патріотичне виховання молоді. Тому й символічно, що музей розташований в центрі міста в Українському домі «Перемога», який є зручним місцем для організації екскурсій», – зазначив заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.

– Ми не будемо обмежуватися лише добровольчими батальйонами й готові до співпраці з Нацгвардією, із Збройними силами України, адже хочемо розвиватися й поповнювати нашу колекцію новими експонатами, – розповідає керівник ГО «Об’єднання бойових побратимів» Катерина Бойко. – У нас одна мета – патріотичне виховання молоді. Хочемо показувати дітям на практиці, чому цей музей інтерактивний. Тут є телевізор, по якому постійно буде транслюватися відео з особистих архівів бійців, яке не покажуть по телебаченню. Будь-який експонат можна взяти до рук, куратор музею – Ігор Войцехівський, який буде проводити екскурсії, пояснюватиме, що це за експонати й для чого вони призначені, а також розповідатиме історії, пов’язані з цими експонатами. Наш музей поки що єдиний у Західній Україні.


Повернутися
27.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...