Анекдоти №101

Після походу на базар по м’ясо створилося враження, що сходив по донорськi органи. Ціни потихеньку вже вирівнюються.

 * * *

Синку, коли ти вже виправиш свої оцінки?
— Тату, я намагаюся, але вчителька ні на хвилину не залишає журнал без нагляду.

 * * *

оловiк обiймає свою машину, цілує капот, дверцята. Плаче, ніяк не заспокоїться.

Інший чоловiк у нього запитує:

— Продаєш чи що?

— Та ні, дружина права отримала!

 * * *

 — Я все кинув — пити, курити і дружину!

— А дружину навіщо?

— А не заслужила вона такого щастя!

 * * *

 Професор каже студентовi:

— Вітаю! Ви тільки що на відмінно здали іспанську мову, але ж ми вивчали французьку.

— Вибачте, професоре, вчора вночі випадково не ту книжку з полиці взяв.

 * * *

 — Шеф підвищив мені зарплату, коли дізнався, що я дала своєму синові його ім’я.

— А мені теж пiдвищив, але за те, що я своєму синові не дала його прізвище.

 * * *

— Фімо, чому ти такий сумний?

— Моя Софа з дітьми їде до моря на цілих три тижні!

— Щось я тебе не розумію.

— Так якщо я не буду сумним, вона ж передумає.

* * *

Абрам приходить на корабель влаштовуватися матросом. Йому показують членів екіпажу:

— Це боцман, це штурман, це мічман.

— Та тут же всі свої! Моє прізвище Кацман!

* * *

Зустрічаються два чоловiки на вулиці.

— Як твої справи?

— Так погано. Вчора був у поліклініці — тиск 120/80 і пульс 60.

— Так і повинно бути!

— Розумієш, молода лікарка бере мене за руку. А в мене ні тиск, ні пульс не піднімаються!

* * *

— А ви ризикували коли-небудь життям заради коханої жінки?

— Я це роблю кожен день — їм те, що вона готує.

 * * *

У продажу з’явилися сковорідки з електронним антипригарним покриттям: коли їжа починає горiти, у вас автоматично відключається інтернет.

 * * *

— Я сьогодні кота купив.

— Навіщо?

— Дружина мишей боїться.

— А миші звідки?

— Сам учора приніс.

— Для чого?

— Давно хотів кота завести.

* * *

— Що спільного між словами «кредит» і «декрет»?

— В обох випадках усе починається iз задоволення, а закінчується проблемами.

* * *

Диявол підходить до єврея:

— Ізю, у мене до тебе вигідна пропозиція — продай душу.

— Моя пропозиція ще вигідніша — бери в оренду.

 * * *

Сувора правда життя. Маніяк обприскав отрутою гроші й пожертвував їх дитячому будинку. Загинуло 20 депутатів, два мери і один міністр.

 * * *

Від недотримання техніки безпеки людина може не тільки померти, а й народитися.

 * * *

 Ой, як сьогодні незручно ви­йшло! Подзвонив другу невчасно на мобільник! Звідки я міг знати, що він у цей момент у чужiй шафі сидить?

 * * *

 Люся Сидорова була дуже освіченою жінкою і, піднімаючи з підлоги п’яного чоловіка, щоразу проклинала Ньютона і Менделєєва.

 * * *

 Дружина:

— Я вимагаю, щоб нас розлучили: чоловік без мого відома продав усі каструлі, а гроші пропив.

Чоловік:

— Я теж прошу нас розлучити: зникнення каструль ця ідеальна господиня виявила тільки через два тижні!

 * * *

 — У нас усе село грибами отруїлося.

— Як, відразу все?

— Спочатку помер один. А потім на його поминках односельці доїли тi, що залишилися.

 


Повернутися
21.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...