Анекдоти №101

Після походу на базар по м’ясо створилося враження, що сходив по донорськi органи. Ціни потихеньку вже вирівнюються.

 * * *

Синку, коли ти вже виправиш свої оцінки?
— Тату, я намагаюся, але вчителька ні на хвилину не залишає журнал без нагляду.

 * * *

оловiк обiймає свою машину, цілує капот, дверцята. Плаче, ніяк не заспокоїться.

Інший чоловiк у нього запитує:

— Продаєш чи що?

— Та ні, дружина права отримала!

 * * *

 — Я все кинув — пити, курити і дружину!

— А дружину навіщо?

— А не заслужила вона такого щастя!

 * * *

 Професор каже студентовi:

— Вітаю! Ви тільки що на відмінно здали іспанську мову, але ж ми вивчали французьку.

— Вибачте, професоре, вчора вночі випадково не ту книжку з полиці взяв.

 * * *

 — Шеф підвищив мені зарплату, коли дізнався, що я дала своєму синові його ім’я.

— А мені теж пiдвищив, але за те, що я своєму синові не дала його прізвище.

 * * *

— Фімо, чому ти такий сумний?

— Моя Софа з дітьми їде до моря на цілих три тижні!

— Щось я тебе не розумію.

— Так якщо я не буду сумним, вона ж передумає.

* * *

Абрам приходить на корабель влаштовуватися матросом. Йому показують членів екіпажу:

— Це боцман, це штурман, це мічман.

— Та тут же всі свої! Моє прізвище Кацман!

* * *

Зустрічаються два чоловiки на вулиці.

— Як твої справи?

— Так погано. Вчора був у поліклініці — тиск 120/80 і пульс 60.

— Так і повинно бути!

— Розумієш, молода лікарка бере мене за руку. А в мене ні тиск, ні пульс не піднімаються!

* * *

— А ви ризикували коли-небудь життям заради коханої жінки?

— Я це роблю кожен день — їм те, що вона готує.

 * * *

У продажу з’явилися сковорідки з електронним антипригарним покриттям: коли їжа починає горiти, у вас автоматично відключається інтернет.

 * * *

— Я сьогодні кота купив.

— Навіщо?

— Дружина мишей боїться.

— А миші звідки?

— Сам учора приніс.

— Для чого?

— Давно хотів кота завести.

* * *

— Що спільного між словами «кредит» і «декрет»?

— В обох випадках усе починається iз задоволення, а закінчується проблемами.

* * *

Диявол підходить до єврея:

— Ізю, у мене до тебе вигідна пропозиція — продай душу.

— Моя пропозиція ще вигідніша — бери в оренду.

 * * *

Сувора правда життя. Маніяк обприскав отрутою гроші й пожертвував їх дитячому будинку. Загинуло 20 депутатів, два мери і один міністр.

 * * *

Від недотримання техніки безпеки людина може не тільки померти, а й народитися.

 * * *

 Ой, як сьогодні незручно ви­йшло! Подзвонив другу невчасно на мобільник! Звідки я міг знати, що він у цей момент у чужiй шафі сидить?

 * * *

 Люся Сидорова була дуже освіченою жінкою і, піднімаючи з підлоги п’яного чоловіка, щоразу проклинала Ньютона і Менделєєва.

 * * *

 Дружина:

— Я вимагаю, щоб нас розлучили: чоловік без мого відома продав усі каструлі, а гроші пропив.

Чоловік:

— Я теж прошу нас розлучити: зникнення каструль ця ідеальна господиня виявила тільки через два тижні!

 * * *

 — У нас усе село грибами отруїлося.

— Як, відразу все?

— Спочатку помер один. А потім на його поминках односельці доїли тi, що залишилися.

 


Повернутися
21.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.