Гвалтував доньку «з подачі» її матері

30-річного неодноразово судимого жителя Збаразького району Тернопільської області засудили до 12 років в’язниці за зґвалтування 12-річної дівчинки. Також на лаві підсудних опинилася і мати неповнолітньої, яка виступила ініціатором такого зв’язку.

Цей резонансний злочин, повідомляє СЗГ УМВС України в Тернопільській області, сколихнув всю Тернопільщину в кінці 2013 року. Жахлива правда про знущання над дитиною спливла завдяки тернопільським міліціонерам, які втрутилися в ситуацію.

Правоохоронці встановили, що підсудного в дім привела мати потерпілої, як нареченого для старшої 19-річної доньки. Згодом жінка поклала до нього в ліжко молодшу доньку. Насильство над дівчинкою тривало майже рік.

Важко уявити, через яке пекло довелося пройти дитині. Вона терпіла знущання найріднішої людини – матері, котра за відмову лягати в ліжко зі співмешканцем старшої сестри била її та погрожувала вигнати з дому

Нещодавно крапку у цій жахливій історії поставив суд. Гвалтівника засудили до 12 років позбавлення волі. Покаранням для горе-матері стало 11 років в’язниці.


Повернутися
05.02.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.