На Збаражчині - карантин через африканську чуму свиней

На Тернопільщині в Збаразькому районі оголошено карантин через африканську чуму свиней. Як повідомили УНІАН в секторі комунікацій головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, відповідне рішення прийняла учора Державна надзвичайна епізодична комісія. Попередньо за останніх чотири дні в селі Залужжя Збаразького району загинуло 10 свиней. Труп тварин  оглянули спеціалісти Тернопільської та Львівської ветлабораторій. Вони підтвердили, що тварини померли від африканської чуми свиней. Відтак відсьогодні у 3-кілометровій зоні від осередку спалаху чуми на в'їздах та виїздах будуть встановлені блокпости. На них цілодобово чергуватимуть правоохоронці, працівники служби надзвичайних ситуацій та ветфахівці. Їхня завдання – не допустити розповсюдження хвороби та вивозу тварин із зони ураження. З цією метою проводитиметься дезінфекція всього транспорту. Оброблятимуть спецрозчинами і господарства людей, які утримують тварин. Правоохоронці застерігають людей від купівлі свинини на ринках без відповідної документації про походження м’яса.

 


Повернутися
21.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...