Анекдоти №100

— Розкажіть, що вас непокоїть?
— Я чую голоси.
— І що вони кажуть?
— Запитують, що мене непокоїть.

* * *

— Ах, я знову хочу до Парижу!
— А ви вже там були?
— Ні, але я вже хотіла.

* * *

Найнебезпечніше для чоловіка — незадоволена жінка. Неважливо: в ліжку, в магазині чи під час скандалу… Почав — не зупиняйся!

* * *

Студент завалив сесію.
Телеграфує мамі:
- Мамо, вигнали з інституту, підготуй тата.
І одержує відповідь:
- Тато готовий, підготуйся сам!

* * *

Дівчина прийшла до ворожки.
- Мене люблять двоє хлопців. Скажіть, кому з них пощастить?
Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину....Пощастить Ігорю – з тобою одружиться Дмитро.

* * *

Сидять в хаті невістка з свекром та свекрухою. Свекруха каже:
- Все у нас до ладу. І живемо добре, і не лаємось, от тільки хата небілена.
Невістка:
- Які проблеми, мамо! Білила є?
- Є, а тільки щітки нема.
Невістка підбігла до свекра обстригла йому бороду, зробила щітку і побілила хату. Свекруха знову:
- От і хата в нас побілена, а вікна непокрашені.
Невістка:
- Які проблеми, мамо! Краска є?
- Та є, от тільки кісточки нема.
Невістка підбігла до батька, обрізала вуса, зробила кісточку та покрасила вікна. Вечір. Вертається додому чоловік з роботи. Дивиться на груші батько сидить.
- Тату! А чого ви там сидете?
- Там, синку, у хаті ті дві господині зібралися пироги пекти. Так я оце не знаю чи є в них яйця чи нема!

* * *

-Дівчина миється в ванній. Несподівано заходить водопровідник. Дівчина:
- Ой! – і мочалками прикрилась.
Водопровідник: Ти чого? Ніколи в житті водопровідника не бачила?

* * *

Професор показав абітурієнту хвіст якоїсь тварини і питає:
- Визначіть, яка це тварина.
Абітурієнт дивився, дивився, встав і пішов до дверей.
- Як ваше прізвище?! – кричить професор.
- По хвосту і визначайте, – сказав абітурієнт і помахавши дупою, вийшов з аудиторії.

* * *

Зустрілись хлопець з дівчиною.
Він:
- Ти дуже красива дівчина, але мене цікавить не лише краса, але й інтелект дівчини! За статистикою 67 відсотків всіх дівчат – тупі!
Вона: Не переживай, я точно відношуся до залишившихся 13.


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.