Анекдоти №100

— Розкажіть, що вас непокоїть?
— Я чую голоси.
— І що вони кажуть?
— Запитують, що мене непокоїть.

* * *

— Ах, я знову хочу до Парижу!
— А ви вже там були?
— Ні, але я вже хотіла.

* * *

Найнебезпечніше для чоловіка — незадоволена жінка. Неважливо: в ліжку, в магазині чи під час скандалу… Почав — не зупиняйся!

* * *

Студент завалив сесію.
Телеграфує мамі:
- Мамо, вигнали з інституту, підготуй тата.
І одержує відповідь:
- Тато готовий, підготуйся сам!

* * *

Дівчина прийшла до ворожки.
- Мене люблять двоє хлопців. Скажіть, кому з них пощастить?
Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину....Пощастить Ігорю – з тобою одружиться Дмитро.

* * *

Сидять в хаті невістка з свекром та свекрухою. Свекруха каже:
- Все у нас до ладу. І живемо добре, і не лаємось, от тільки хата небілена.
Невістка:
- Які проблеми, мамо! Білила є?
- Є, а тільки щітки нема.
Невістка підбігла до свекра обстригла йому бороду, зробила щітку і побілила хату. Свекруха знову:
- От і хата в нас побілена, а вікна непокрашені.
Невістка:
- Які проблеми, мамо! Краска є?
- Та є, от тільки кісточки нема.
Невістка підбігла до батька, обрізала вуса, зробила кісточку та покрасила вікна. Вечір. Вертається додому чоловік з роботи. Дивиться на груші батько сидить.
- Тату! А чого ви там сидете?
- Там, синку, у хаті ті дві господині зібралися пироги пекти. Так я оце не знаю чи є в них яйця чи нема!

* * *

-Дівчина миється в ванній. Несподівано заходить водопровідник. Дівчина:
- Ой! – і мочалками прикрилась.
Водопровідник: Ти чого? Ніколи в житті водопровідника не бачила?

* * *

Професор показав абітурієнту хвіст якоїсь тварини і питає:
- Визначіть, яка це тварина.
Абітурієнт дивився, дивився, встав і пішов до дверей.
- Як ваше прізвище?! – кричить професор.
- По хвосту і визначайте, – сказав абітурієнт і помахавши дупою, вийшов з аудиторії.

* * *

Зустрілись хлопець з дівчиною.
Він:
- Ти дуже красива дівчина, але мене цікавить не лише краса, але й інтелект дівчини! За статистикою 67 відсотків всіх дівчат – тупі!
Вона: Не переживай, я точно відношуся до залишившихся 13.


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...