ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №100

Вчені запевняють, що політичний устрій визначається структурою харчування: чим більше народ споживає стейків і біфштексів, тим швидше настане демократія. Це – «пророцтво» не від дієтологів, а від соціологів. Їхню логіку зрозуміти просто: загальне поліпшення харчування свідчить про збільшення частки середнього класу в суспільстві, а це і є важливою передумовою зміни режиму. І власне гроші, тобто доходи населення, грають тут другорядну роль. Ідея не в тому, щоб купити замість одного кілограма ковбаси три і стати втричі щасливішими. А в тому, щоб, наприклад, замість кілограма лікарської купити двісті грамів, скажімо, хамону. Не лише тому, що він такий смачний - просто цей продукт асоціюється з іншим стилем життя, у людей з’являються інші звички. А звідси уже і до іншого стилю мислення рукою подати…

Є таке поняття як відчуття власної безпеки. І економічної, і фізичної. Коли люди впевнені, що вони будуть ситі не тільки сьогодні і завтра, але і через місяць, і через кілька років, у них потроху змінюється свідомість. Саме через це окуповані території завжди намагалися тримати впроголодь, або навіть організовували штучні голодомори. Люди, апріорі впевнені у тому, що завтра будуть ситими,  по-іншому сприймають дійсність. Ними складніше маніпулювати. Від стратегії виживання вони переходять до цінності самовираження. Їм вже цікаві толерантність, гендерна рівність, критика влади, захист навколишнього середовища…

 І на «десерт». Для того, щоб дізнатися, хто ж переможе у одвічній суперечці:  мудрець Сократ, який  переконував своїх співвітчизників у тому, що «ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити» чи батько медицини Гіппократ,  який казав, що «ми є те, що ми їмо»,  достатньо хоча б раз посидіти за «багатотонним» святковим столом на Галичині…


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…