ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №100

Вчені запевняють, що політичний устрій визначається структурою харчування: чим більше народ споживає стейків і біфштексів, тим швидше настане демократія. Це – «пророцтво» не від дієтологів, а від соціологів. Їхню логіку зрозуміти просто: загальне поліпшення харчування свідчить про збільшення частки середнього класу в суспільстві, а це і є важливою передумовою зміни режиму. І власне гроші, тобто доходи населення, грають тут другорядну роль. Ідея не в тому, щоб купити замість одного кілограма ковбаси три і стати втричі щасливішими. А в тому, щоб, наприклад, замість кілограма лікарської купити двісті грамів, скажімо, хамону. Не лише тому, що він такий смачний - просто цей продукт асоціюється з іншим стилем життя, у людей з’являються інші звички. А звідси уже і до іншого стилю мислення рукою подати…

Є таке поняття як відчуття власної безпеки. І економічної, і фізичної. Коли люди впевнені, що вони будуть ситі не тільки сьогодні і завтра, але і через місяць, і через кілька років, у них потроху змінюється свідомість. Саме через це окуповані території завжди намагалися тримати впроголодь, або навіть організовували штучні голодомори. Люди, апріорі впевнені у тому, що завтра будуть ситими,  по-іншому сприймають дійсність. Ними складніше маніпулювати. Від стратегії виживання вони переходять до цінності самовираження. Їм вже цікаві толерантність, гендерна рівність, критика влади, захист навколишнього середовища…

 І на «десерт». Для того, щоб дізнатися, хто ж переможе у одвічній суперечці:  мудрець Сократ, який  переконував своїх співвітчизників у тому, що «ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити» чи батько медицини Гіппократ,  який казав, що «ми є те, що ми їмо»,  достатньо хоча б раз посидіти за «багатотонним» святковим столом на Галичині…


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.