ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №100

Вчені запевняють, що політичний устрій визначається структурою харчування: чим більше народ споживає стейків і біфштексів, тим швидше настане демократія. Це – «пророцтво» не від дієтологів, а від соціологів. Їхню логіку зрозуміти просто: загальне поліпшення харчування свідчить про збільшення частки середнього класу в суспільстві, а це і є важливою передумовою зміни режиму. І власне гроші, тобто доходи населення, грають тут другорядну роль. Ідея не в тому, щоб купити замість одного кілограма ковбаси три і стати втричі щасливішими. А в тому, щоб, наприклад, замість кілограма лікарської купити двісті грамів, скажімо, хамону. Не лише тому, що він такий смачний - просто цей продукт асоціюється з іншим стилем життя, у людей з’являються інші звички. А звідси уже і до іншого стилю мислення рукою подати…

Є таке поняття як відчуття власної безпеки. І економічної, і фізичної. Коли люди впевнені, що вони будуть ситі не тільки сьогодні і завтра, але і через місяць, і через кілька років, у них потроху змінюється свідомість. Саме через це окуповані території завжди намагалися тримати впроголодь, або навіть організовували штучні голодомори. Люди, апріорі впевнені у тому, що завтра будуть ситими,  по-іншому сприймають дійсність. Ними складніше маніпулювати. Від стратегії виживання вони переходять до цінності самовираження. Їм вже цікаві толерантність, гендерна рівність, критика влади, захист навколишнього середовища…

 І на «десерт». Для того, щоб дізнатися, хто ж переможе у одвічній суперечці:  мудрець Сократ, який  переконував своїх співвітчизників у тому, що «ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити» чи батько медицини Гіппократ,  який казав, що «ми є те, що ми їмо»,  достатньо хоча б раз посидіти за «багатотонним» святковим столом на Галичині…


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.