Тернопільська коляда … до Рима доведе!

Тернопільські «соловейки» із гурту «Тріода» цьогорічне Різдво зустрічали не будь-де, а в … Італії! Гостинно приймали тернополян італійські міста Помпея, Перуджа і «вічне місто»- Рим. «Тріодівцям» вдалося потішити своїм співом численну українську діаспору і зачарувати українською піснею навіть італійців, які і самі переспівають кого загодно.  Але нашим хлопцям аплодували, не шкодуючи долонь!

 А тим часом ще одні наші земляки - чоловічий вокальний квартет «Акорд» з Тернополя, перебуваючи з Різдвяною концертною програмою в Римі, мали нагоду відвідати одну із чотирьох головних римських Папських базилік Санта Марія Маджоре.

На запрошення каноніка храму єпископа Іринея (Білика) тернополяни поклонилися численним святим реліквіям, які є соборі.

«Великою Божою ласкою для квартету «Акорд» було заколядувати біля найбільшої святині Базиліки – Ясел Христових, в які був покладений Син Божий після народження», - повідомила для сайту www.canonic.org.ua Наталія Філенко.

Також піснею-молитвою «Запалю свічу» артисти просили миру для України перед знаменитою фігурою «Цариці Миру», яка є в цій базиліці з піднесеною стримуючою рукою і до якої люди з усього світу прибігають з молитвою.


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.