«Паливо» для організму: чим найкраще зігріватись під час морозів

Теплі напої допоможуть зігрітися в мороз. Але — не алкоголь!

Мабуть, ви не раз чули поради на кшталт: «Мерзнеш? Випий сто грамів!». Помилково вважати, що спиртні напої допоможуть пережити зимові морози.

 Навпаки, алкоголь лише на коротку мить створить ефект тепла, розширюючи судини. Але вони (судини) дуже швидко звузяться і процес замерзання — прискориться. І що далі?

 Пити, доки не спорожніє пляшка? Звісно ж, це не вихід. Навпаки — вживати алкогольні напої взимку слід дуже обережно. Найкращий метод зігрітися о цій порі — скоригувати власний раціон.

 Дієтологи радять неодмінно вживати білкову їжу. Білки — це паливо для ваших внутрішніх «батарей». Однак не захоплюйтеся червоним м’ясом — під час його перетравлення утворюється занадто багато токсинів.

 Учені стверджують: надмірне вживання червоного м’яса є основною причиною виникнення раку товстої кишки. Біле м’ясо для організму набагато корисніше. А з точки зору внутрішнього тепла біле м’ясо аж ніяк не поступається червоному.

 Не варто недооцінювати тваринних жирів — вони дуже важливі для «внутрішнього» зігрівання.Найкращий тваринний жир — розтоплене вершкове масло. Але не просто розтоплене, а доведене кипінням до абсолютно прозорого стану.

 Таке масло ідеально засвоюється організмом, не викликаючи утворення холестеринових бляшок. І дуже корисне для зігрівання зсередини.

 Не забувайте про «зігріваючі» спеції. Насамперед це кардамон, кориця, лавровий лист, гвоздика, червоний і чорний перець, імбир, шафран, мускатний горіх, куркума, кмин. Хоча варто пам’ятати: деякі з прянощів можуть викликати індивідуальне несприйняття організмом. І не варто вживати їх перед сном: вони бадьорять і не дають заснути.

 А ще дуже добре зігріває молоко. Або будь-які напої з додаванням молока. Кава з молоком, лате з корицею, какао — це не тільки дуже смачно, а ще й добре зігріває зсередини.


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...