Усі – на бал!

3 лютого у драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка відбудеться грандіозний захід - "Віденський бал". Організатори обіцяють, що шоу-програма буде насиченою. Відкриватимуть бал традиційно полонезом. На тернополян очікує оркестрова музика, постановочні бальні танці, обрання королеви і короля балу та багато подарунків.

Початок 3 лютого о 20:00 год. в драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка. Дрес-код для жінок - довга вечірня сукня. Для чоловіків - смокінг або костюм.

 -  На "Віденському балі" відбуватиметься благодійний аукціон, кошти з якого підуть на допомогу дому пристарілих. Головним лотом буде путівка на відпочинок. Такі культурні події просто необхідні місту, тому що це розвиває потяг до прекрасного, - зазначає один з співорганізаторів заходу Маріанна Балабан.


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...