Помер 95-літній герой УПА з Тернопільщини

8 січня 2017 року помер 95-літній герой Української Повстанської Армії Давид Бадун (справжнє прізвище Гладун). За тиждень до цього - 2 січня - не стало його дружини.

Чоловік родом з Тернопільщини, хоча у 60-х роках він оселився в Нових Петрівцях на Київщині.

Давид Бадун легендарний націоналіст починав свій шлях боротьби у 13 років. 1940 року став членом ОУН, вів підпільну діяльність, спрямовану проти червоних, а потім і німецьких окупантів. З жовтня 1942 року - вояк Української Повстанської Армії на псевдо "Ворон".

Він брав участь у чисельних боях та диверсійних діях проти німців. 1944 року, коли фронт проходив через західну Україну, Давид потрапив до рук большевиків. Був у таборі на Уралі, потім забрали в Казахстан працювати на мідних шахтах. Там пробув до 50-го року - тоді його вислали в Красноярський край. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною - донькою репресованих росіян Оленою.

1952 року Давида Степановича звільнили з табору, проте до України повернутися так і не дозволяли. До 1962 року працював на будівництві Красноярської ГЕС, після чого з'явилася можливість повернутися в Україну - його перевели на будівництво Київської ГЕС у Вишгороді. Аби не наражати на небезпеку родину, він змінив прізвище.

 

 


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.