Як вижити… на прожитковий мінімум?

З 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить   1600 гривень.  Про це повідомив директор департаменту соціального захисту населення ОДА Вадим Боярський .

«Вже з  1 травня  цей показник зросте до 1684 гривні, з 1 грудня – 1762 гривні.  Відповідно, мінімальна заробітна плата з 1 січня - 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня – 19,34 гривні. Як відомо, 27 грудня  Президентом України підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Саме на підставі цих змін у законодавстві сформовано ключові фінансові показники Державного бюджету на 2017 рік», - констатував директор департаменту.
За його словами, при обчисленні розміру заробітної плати працівника не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

«У разі якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Крім цього, мінімальна заробітна плата не буде застосовуватись як розрахункова величина при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо», - наголосив Вадим Боярський.
Він зауважив, що Законом також внесені зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначаються на основі мінімальної заробітної плати. Вони будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

 


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...