ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №99

Хто з нас не любить свят? Особливо зимових, коли так легко почуватися казково навіть дорослим!   То чому ж тоді у нас ця казка лише  раз у рік і саме в конкретний день, якого годі дочекатися?.. Ні, я не про суперечки щодо того, коли доцільніше святкувати Різдво -25 грудня чи 7 січня. Я про очікування свята як таке…

Чи всім зручно жити отак, від дати до дати, від олів’є до олів’є? Весь час у дорозі до свята, в очікування дива? Схоже, що саме це досі вважається організованістю життя, до цього навіть припасовують слово «традиції», забувши про справжнє його значення. А справжнє значення - вміти проживати радість тоді, коли вона є, не чекаючи якогось чарівного знаку, після якого можна стартувати.

Для чого новорічно-різдвяні свята людям? Щоб відчути любов. Родини, ближніх, Бога. Щоб вся   сім'я зібралася нарешті разом. Щоб сучасні всезнаючі діти, відірвавшись від гаджетів, могли повірити в існування казки. І аж ніяк не для того, щоб продемонструвати власну купівельну спроможність. Навіть понтифік у щорічній різдвяній проповіді зазначив, що Різдво стало заручником матеріалізму. Сьогодні можна зустріти ту саму байдужість, коли Різдво стає святом, в якому головними особами замість Ісуса Христа стаємо ми. Коли вогні торгівлі затінюють Боже світло, коли ми переймаємося подарунками, але залишаємося нечутливими до відкинених за борт суспільного життя. Цей дух споживання полонив наше Різдво – треба визволити його.

Давайте зробимо Різдво справжнім. Різдво — це не лише блискітки та стрічки, дідух на столі і подарунки під ялинкою. Різдво — це навіть не обов’язково канонічні дванадцять страв на столі. Різдво — це любов.  Різдво— це дух, який спонукає віддавати без жодної думки про те, щоб щось отримувати.  Це час, коли ми найгостріше усвідомлюємо, що чим більше ми виявимо любові, тим більше її буде для інших. Це мир, оскільки ми знайшли мир у вченнях Спасителя.  Христос Рождається! Славімо Його!


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.