ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №99

Хто з нас не любить свят? Особливо зимових, коли так легко почуватися казково навіть дорослим!   То чому ж тоді у нас ця казка лише  раз у рік і саме в конкретний день, якого годі дочекатися?.. Ні, я не про суперечки щодо того, коли доцільніше святкувати Різдво -25 грудня чи 7 січня. Я про очікування свята як таке…

Чи всім зручно жити отак, від дати до дати, від олів’є до олів’є? Весь час у дорозі до свята, в очікування дива? Схоже, що саме це досі вважається організованістю життя, до цього навіть припасовують слово «традиції», забувши про справжнє його значення. А справжнє значення - вміти проживати радість тоді, коли вона є, не чекаючи якогось чарівного знаку, після якого можна стартувати.

Для чого новорічно-різдвяні свята людям? Щоб відчути любов. Родини, ближніх, Бога. Щоб вся   сім'я зібралася нарешті разом. Щоб сучасні всезнаючі діти, відірвавшись від гаджетів, могли повірити в існування казки. І аж ніяк не для того, щоб продемонструвати власну купівельну спроможність. Навіть понтифік у щорічній різдвяній проповіді зазначив, що Різдво стало заручником матеріалізму. Сьогодні можна зустріти ту саму байдужість, коли Різдво стає святом, в якому головними особами замість Ісуса Христа стаємо ми. Коли вогні торгівлі затінюють Боже світло, коли ми переймаємося подарунками, але залишаємося нечутливими до відкинених за борт суспільного життя. Цей дух споживання полонив наше Різдво – треба визволити його.

Давайте зробимо Різдво справжнім. Різдво — це не лише блискітки та стрічки, дідух на столі і подарунки під ялинкою. Різдво — це навіть не обов’язково канонічні дванадцять страв на столі. Різдво — це любов.  Різдво— це дух, який спонукає віддавати без жодної думки про те, щоб щось отримувати.  Це час, коли ми найгостріше усвідомлюємо, що чим більше ми виявимо любові, тим більше її буде для інших. Це мир, оскільки ми знайшли мир у вченнях Спасителя.  Христос Рождається! Славімо Його!


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.