Чоловіки та жінки хворіють по-різному

Відомо, що чоловіки та жінки відрізняються між собою в багатьох сферах. І як стало відомо, навіть хворіють по-різному. Дослідження багатьох вчених підтверджують, що чоловіки і жінки відрізняються за своєю схильністю до багатьох захворювань, вони часто по-різному реагують на ліки, і навіть симптоми одних і тих же захворювань у них можуть відрізнятися.

Медики з Університету в Падуї виступили із оголошенням про те, що жінки все частіше ненароком стають жертвами, через помилки лікарів. Причиною цього є те, що у лікарській літературі описуються, як правило, симптоми які властиві чоловікам. В результаті чого, лікарі ставлять неправильні діагнози. Дослідження показало значні відмінності в симптомах серед представників різних статей як мінімум при 5 захворюваннях, а саме: серцево-судинні, рак, захворювання печінки, остеопороз і вплив ліків.

У той час, як чоловіки скаржаться при серцевому нападі на здавленість в грудях і біль, яка віддає в ліву руку, у жінок звичайними симптомами є нудота і болі внизу живота. На сьогоднішній день, більшість лікарів до сих пір цього не знають, через що представникам слабшої статі встановлюють неправильні діагнози, що призводять до втрати дорогоцінного часу для порятунку життя або навіть смерті.

Також науковцями було встановлено, що пухлини у чоловіків та жінок по-різному піддаються впливу ліків і хіміотерапії при ракових захворюваннях. Було виявлено, що жінки у порівнянні із чоловіками частіше схильні до захворювання на гепатит С і остеопороз.

Окрім цього, схильність до захворювання залежить не тільки від статі, але й від статури, зросту і ваги. Це пояснюється різницею в часі поглинання ліків організмом хворого і ліквідації речовин з нього, що регулюється гормональним станом людини. У певних надзвичайних ситуаціях, від реакції організму на ліки може залежати життя людини.


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...