Анекдоти №98

* * *

Два сусіди зустрілися біля під’їзду:

— Звідки ти?

— Та з магазину — купив копчену курку і рулон туалетного паперу.

— Я якось теж купив таку курку, так мені одного рулону не вистачило.

* * *

— Любий, нам на роботі доплачуватимуть 15% за шкідливість!
— Ти вже й там усіх дістала?

* * *

— Моню, ви живете за законом або по совісті?

— Я вас благаю, за ситуацією, звичайно!

 * * *

 — Сьомо, попрасуй собі сорочку, а то скажуть, що я в тебе нічого не роблю.

 * * *

 Одеса. Трамвайна зупинка. Дама встигла заскочити у трамвай, а її п’яний чоловік — ні.

Кондуктор кричить водiєвi:

— Сьомо, зупини трамвай, дама ручну поклажу забула!

 * * *

— Як би я хотів мати гарем, — мріє єврей.

— Навіщо тобі гарем, ти ж не мусульманин.

— Гарем — це приголомшлива річ! Першій дружині я скажу, що пішов до другої, другiй — що пішов до третьої, третiй — що пішов до першої. А сам, як султан, піду собі спати.

* * *

— Скажи мені, Фімо. Як я міг зіпсувати своїй дружинi день народження, якщо я навіть не пам’ятаю, коли він у неї?

* * *

Одеса. Розмова по телефону:

— Привіт, Сьомо! Ти де?

— Географічно чи економічно?

 

* * *

 Дружина одного бідняка готувала масло, а він продавав його бакалійникові. Якось бакалiйник засумнівався у вазі масла і, зваживши, побачив, що кожен шматок замість кілограма важить 900 грамів. Наступного дня він сказав біднякові:

— Я більше не купуватиму в тебе, тому що ти мене дуриш.

— У мене немає ваги, тому я зробив мірку з цукру, який купив у тебе.

 

* * *

— Лiкарю, а що таке нетрадиційний наркоз?

— А ось цього, хворий, вам знати не треба — допивайте свою горілку, ось вам ще кухоль пива і лізьте на операційний стіл.

 


Повернутися
01.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...