Обізвався старий біб: світовий попит на бобові стимулює аграріїв урізноманітнити сівозміну

Бобові культури вже стали доволі привабливими у виробництві й продажу саме для середніх і малих агровиробників в Україні. Навіть профільне міністерство серед своїх ключових перспективних завдань намітило збільшити частку нішевих, у тому числі бобових, культур у структурі виробництва.
Як акцентував міністр аграрної політики України Тарас Кутовий, відкриваючи Першу міжнародну конференцію «Бобові культури. Ставка на максимальну ефективність», це напрям, у якому є хороші перспективи для створення доданої вартості. «Багато зроблено, аби Україна мала потужний експортний потенціал, і ми вже в лідерах на цьому ринку. Коли ж ми говоримо про загальну світову потребу в протеїнах, то навіть з обмеженими фінансами українські виробники можуть вийти на суттєві результати», — зазначив Кутовий.
 Бобові культури також є цікавими для тих, хто хоче диверсифікувати своє виробництво, налагодити експорт, покращити або утримати на пристойному рівні якість своїх ґрунтів. Наприклад, Індія сьогодні стала одним із найбільших імпортерів зернобобових культур з України, але можливості вітчизняного аграрного сектору ще далеко не вичерпані за цим напрямом. Експортний потенціал України в контексті бобових використано тільки на 10 відсотків.
 Проведення в Києві конференції міжнародного рівня має надати нового поштовху для розвитку цієї галузі. А зустріч фахівців iз вирощування бобових культур стала дієвим майданчиком з обговорення перспектив на світовому та внутрішньому ринку, тенденцій попиту, сучасних технологій вирощування та переробки. 


Повернутися
01.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...