На Тернопільщині боргують понад 8 млн грн зарплат

У Тернопільській області роботодавці не оплатили роботу своїх працівників на суму 8,3 млн грн.

Такі дані оприлюднили в Головному управлінні статистики Тернопільщини.

Станом на початок грудня, найбільше зарплат заборгували працівникам переробної промисловості – 2,1 млн грн.

Тим, хто займається професійною, технічною та науковою діяльністю недоплатили трохи більше 2 млн грн. Працівникам галузі охорони здоров’я та соціальної допомоги Тернопільщини заборгували майже 2 млн грн. Ті, хто має справу з транспортом, складами, поштовою та кур’єрською діяльністю очікують зароблені, але невиплачені 1,5 млн грн. По 390 тис. та 160 тис. грн перед своїми працівниками боргують роботодавці сільськогосподарської, лісової, рибної та будівничої галузь відповідно.

При цьому, лідером у невиплаті зарплати в Тернопільській області є Тернопіль з показником понад 4 млн грн. Майже 1,5 млн грн заборгували працівникам на Гусятинщині.

 

 


Повернутися
01.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...