ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №97
Усе ближче до нас новорічні та різдвяні свята. Цикл зимових свят – це найбільш теплі, радісні та веселі дні в році, не дивлячись на календарну зиму. Час особливої радості, сповненої дитячої безтурботності навіть у дорослих, час сміху, колядок та гостин. Атмосфера не лише видимої, але й потаєнної, внутрішньої благодаті та радості.
Але життя в країні тече у двох паралельних реальностях. І в одній з них уже третій рік у нас війна. Знову на передовій гинуть наші хлопці. Чи доречно в такий час радіти, колядувати, веселитися? Як знайти правильну межу?
Як на мене, єдине, чого по-справжньому нам не можна – це бути байдужим. Так, війна. Але, слава Богу, вона ще не накрила всю країну. І загнавши себе до стану півсмерті, ми залишимо Україну без тилу. Не кохаючись, залишимо її без майбутнього. Не працюючи, залишимо її без можливостей. Тому все потрібно- і настрій, і ялинка, і вертеп, і коляда. Це важливо – показати, що ми не боїмося, що, так, ми страждаємо, проводжаємо, ми плачемо, але разом з тим ми і живемо. Життя для живих - інакше немає тоді змісту в смерті героїв.
Зрештою, це саме те, заради чого і воюють на фронті бійці: щоб їхні рідні та близькі, їх народ – всі ті, кого вони захищають, могли радіти мирному життю.
Отож, хай люди радіють мирному небу над головою, але нехай не забувають про тих, хто для них цей мир оберігає, тих, хто дав нам можливість святкувати. І якщо у вас з’явиться найменша можливість їм допомогти, робіть це, не задумуючись. А якщо з'явиться можливість підняти чарку, то нехай перша буде за них.
← Повернутися
