Анекдоти №97

— Вибачте, ви не пiдкажeте, як пройти до лікарні?
— Ви знаєте, це складно пояснити. Простіше дати вам по голові й викликати «швидку».

* * *

ітня одеситка приходить у міліцію, хоче написати заяву про зґвал­тування. Її запитують

— Де й коли?

— Учора о 6-й годині вечора поруч з автобусною зупинкою.

— Чому ж ви не покликали на допомогу?

— Він мене шантажував!

— Як?

— Він сказав: «закричиш — піду».

* * *

Зустрілися два дідусi:

— Ну що, згадаємо молодість, підемо по дівках?

— А якщо відмовлять?

— Не біда! Біда буде, якщо погодяться.

* * *

— Доню, запам’ятай! Заміж треба виходити стільки разiв, скільки беруть!

* * *

— Ізю, а чому, коли вам телефонують, ви берете слухавку тільки після десятого дзвінка?

— Нехай думають, що в мене велика квартира.

* * *

— Розо, я не можу зрозуміти, чому Сьома весь час запитує, як у мене справи на особистому фронті?
— Так що тут незрозумілого? На передову хоче.

 * * *

Мама проводжає сина на курорт:

— Запам’ятай, Сьомо, на незнайомому пляжі у воду треба заходити поступово i обережно: спочатку теща, потім — дружина.

 * * *

Дві подруги:

— Ти навіть не уявляєш, наскільки я втомилася морально.

— Так відпочинь аморально.

* * *

 — Моню, ви пам’ятаєте, що колись презерватив коштував дві копійки, а пиріжок iз повидлом — п’ять?

— Так, на сім копійок так можна було погуляти!

* * *

— Любий, як ти гадаєш, у раю чоловіки живуть окремо від жінок?

— Безумовно, інакше який же це рай.

 


Повернутися
24.12.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!