На тернопільському ринку подорожчало м’ясо

З 1 жовтня цього року держава відмовилася від регулювання цін на соціально-важливі продукти харчування терміном на три місяці.

А позаяк до переліку товарів з «безконтрольними» цінами ввійшли свинина, молоко й курячі яйця, «Галас» вирішив з’ясувати, яка ситуація із доступністю цих продуктів на тернопільському центральному ринку.

Як зазначають продавці м’яса й м’ясних виробів, ціни на їхню продукцію дещо підросли й будуть підвищуватися надалі. Але разом із тим заспокоюють, мовляв, ріст цін на продовольчі товари на зиму – характерний, тому панікувати не варто.

Відтак, сьогодні на центральному ринку кілограм свинячої вирізки можна придбати в середньому за 80 грн., полядвиці – за 76 грн., лопатки безкісткової – за 54 грн., фарш – за 44 грн., м’ясо з шиї – за 70-80 грн., сало – за 35-40 грн., ребра – за 35 грн., печінку – за 25 грн., нирки – за 20 грн. Найдорожчою залишається яловичина й дешевше можна придбати курятину.

«Скачуть» ціни й на молоко та молочні вироби. Нині літр молока на ринку коштує в середньому 11 гривень, півтора літра – 18 грн. Відповідно за молоком зростає й вартість сиру та сметани. Хоча з цього приводу продавці також мають пояснення, мовляв, на зиму зменшується надій молока.

Подешевшали, щоправда, курячі яйця. Бо якщо ще восени вони били всі цінові рекорди й виходили майже золотими, то тепер коштують в середньому 1,90 грн. за штуку.


Повернутися
24.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...